Перейти до основного вмісту

Пропагандисти Путіна заявили, що КНДР запропонувала РФ відправити 100 тис. “добровольців” на війну проти України


Російські пропагандисти заявляють, що Північна Корея начебто збирається спрямувати на допомогу російській окупаційній армії своїх солдатів для ведення війни в Україні. В ефірі російського державного телебачення пролунала заява про “100 тисяч добровольців” із КНДР.

Чи була така пропозиція від Північної Кореї насправді – досі невідомо, однак російська пропаганда активно розганяє цю тезу і вже мріє про те, як “добровольці КНДР” “боротимуться з фашизмом в Україні”. На це звернуло увагу видання New York Post. Передає obozrevatel.com

На російському державному “Першому каналі” заявили, що Північна Корея нібито запропонувала надати 100 000 солдатів для підтримки вторгнення Росії в Україну. Цю інформацію, яка наразі нічим не підтверджена, озвучив російський пропагандист Ігор Коротченко, котрий називає себе “воєнним експертом”.

“Є повідомлення, що 100 тисяч північнокорейських добровольців готові приїхати і взяти участь у конфлікті”, – сказав Коротченко в ефірі російського Першого каналу.

Коротченка особливо зацікавило те, що він назвав “багатим досвідом ведення контрбатарейної війни” Північної Кореї. На думку видання, це дуже промовисте зауваження з огляду на звіти про успіхи української далекобійної артилерії після придбання американських ракетних систем HIMARS у червні.

“Якщо Північна Корея висловить бажання виконати свій міжнародний обов’язок із боротьби з українським фашизмом, ми повинні їм це дозволити”, – сказав Коротченко.

Цю тему за участю Коротченка почали розвивати інші пропагандистські видання. Наприклад, “Московський комсомолець” взяв у нього інтерв’ю, присвячене перспективам долучення до російської окупаційної армії в Україні 100 тисяч солдатів КНДР.

Зокрема, в цьому інтерв’ю Коротченко заявив, що, мовляв, усе залежить від політичної волі Кремля. У КНДР, за словами пропагандиста, тільки й чекають на дозвіл від Путіна. Також Коротченко взявся розмірковувати про те, як переправити такий значний контингент майже через увесь континент.

“Створюється повітряний міст і літаками військово-транспортної авіації забезпечується доставка цих частин у район бойових дій. Подібне перекидання своїх сил на такі відстані ми часто відпрацьовували на різних навчаннях. Тож із практичної точки зору тут усе легко. Справа за політичним рішенням”, – сказав пропагандист.

Він також заявив, що Кім Чен Ин, який начебто готовий надати своїх солдатів для війни в Україні, “віддає борг” РФ.

“Ми, до речі, свого часу допомагали Північній Кореї у боротьбі з агресорами-імперіалістами. Тож любиш позичати – люби й віддавати. І в цьому плані Кім Чен Ин – молодець, він пам’ятає про це. Щиро поважаю цього політика за те, що він здатний ухвалювати жорсткі для США рішення. Він готовий кошмарити Захід, зокрема щодо допомоги Російської Федерації. Але, повторюю, у будь-якому разі – це питання політичного рішення Росії”,  – зазначив пропагандист.

У New York Post зазначили, що лишається незрозумілим, про яких “добровольців” у авторитарній державі КНДР узагалі може йтися. Та наголосили, що подібні заяви показують, що президент РФ Володимир Путін  боїться оголошувати загальну мобілізацію в РФ.

“Заява про допомогу Північної Кореї з’явилася на тлі того, що кілька держав-сателітів Росії надають так звані “добровольчі” сили, що деякі аналітики західної розвідки сприйняли як ознаку того, що Володимиру Путіну бракує політичного капіталу, щоб віддати наказ про масову мобілізацію в Росії. Буквально минулого місяця глава британської розвідки Річард Мур заявив, що, на його думку, військові зусилля Росії “ось-ось вичерпаються”, – зазначили у виданні.

“Наша оцінка полягає в тому, що росіянам буде все важче постачати живу силу [і] матеріальні засоби протягом наступних кількох тижнів”, — процитували журналісти слова глави MI6 під час сесії запитань і відповідей на Форумі безпеки в Аспені в Колорадо.

Нагадаємо, Кім Чен Ин заявив, що КНДР завдасть ядерного удару по США та Південній Кореї у разі військового конфлікту.

Також у Північній Кореї заявили, що Україна не може говорити про суверенітет. Міністерство закордонних справ КНДР оприлюднило заяву, що Україна нібито “не має права” порушувати питання суверенітету після того, як надала допомогу США, включно з обмеженнями щодо збройових програм Пхеньяна.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

– Алло. Це Олена? – Так, слухаю вас уважно. – Вас турбує Максим. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Олена застигла, тримаючи в руках пакет із покупками, намагаючись осмислити, хто їй телефонує. Але слова «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка» немов ехо відбивалися у голові. – Так, я слухаю, – повторила механічно Олена. – Вас це не дивує? Вам уже відомо? – Так. Ні, тобто. Я хочу сказати, що не розумію, про що ви ведете мову. Хоча ніби й розумію, але не знаю, що вам відповісти, – Олена зовсім розгубилася, плутаючись у думках та словах.

  – Алло. Це Олена? – Так, слухаю вас уважно. – Вас турбує Максим. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Олена застигла, тримаючи в руках пакет із покупками, намагаючись осмислити, хто їй телефонує. Але слова «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка» немов ехо відбивалися у голові. – Так, я слухаю, – повторила механічно Олена. – Вас це не дивує? Вам уже відомо? – Так. Ні, тобто. Я хочу сказати, що не розумію, про що ви ведете мову. Хоча ніби й розумію, але не знаю, що вам відповісти, – Олена зовсім розгубилася, плутаючись у думках та словах. Вони напливали хаотично, перемішуючись, не даючи змоги скласти цілісну картину. – Пропоную зустрітися, аби все обговорити, – голос співрозмовника вражав спокоєм і стриманістю. – Згода. Безумовно. Коли? – Хоч зараз. Де ви? Я під’їду. – Ой, я зараз біля крамниці. Мені ще треба придбати кефір. Хоча, ні, навіщо? Це не має значення. Я зараз вийду. Я на розі вулиць Вишневої та Квіткової. Олена глянула на продукти у пакеті. Вони здалися їй несправжніми. Неї...

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

Моя мати зараз у лікарні. На роботі, у колективі всім відомо про те, що мати виростила мене самотужки, після смерті чоловіка, вірніше не мене, а нас із сестрою. Тільки сестри вже давно немає поруч, і після того мати ніби підмінили. Мені тоді виповнилося двадцять чотири, а сестрі було двадцять сім. Родину вона так і не створила, а я вже готувалася до весілля. — Давай трохи зачекаємо, – попросила я тоді свого нареченого Максима, – зараз не час для веселощів, мамі не до того.

  Моя мати зараз у лікарні. На роботі, у колективі всім відомо про те, що мати виростила мене самотужки, після смерті чоловіка, вірніше не мене, а нас із сестрою. Тільки сестри вже давно немає поруч, і після того мати ніби підмінили. Мені тоді виповнилося двадцять чотири, а сестрі було двадцять сім. Родину вона так і не створила, а я вже готувалася до весілля. — Давай трохи зачекаємо, – попросила я тоді свого нареченого Максима, – зараз не час для веселощів, мамі не до того. Максим погодився почекати, і ми ще рік зустрічалися, бо покинути маму у скруті я не могла. — Мамо, – повідомила я їй нарешті про своє рішення, – ми з Максимом подали заяву в РАЦС, пишних святкувань не будемо, просто замовимо столик у кав’ярні, запросимо кількох друзів та його батьків. — Зараз зовсім не до святкувань, хоч би якими скромними вони були, – відповіла мати, – як ти можеш думати про весілля, коли в родині таке горе. Я лагідно намагалася пояснити мамі, що життя триває, і нам обом треба рухатися далі. М...

Софія Петрівна збентежено стояла біля прилавків стихійного ринку і не знала, як діяти. В її руках була невелика картонна тара, легенький розкладний стілець та полотняна сумка з городиною, садовиною та лісовими ягодами. Рік видався неврожайний, все росло мляво, але все ж були якісь кабачки, грушки, ожина, щось для продажу знайдеться.

  Софія Петрівна збентежено стояла біля прилавків стихійного ринку і не знала, як діяти. В її руках була невелика картонна тара, легенький розкладний стілець та полотняна сумка з городиною, садовиною та лісовими ягодами. Рік видався неврожайний, все росло мляво, але все ж були якісь кабачки, грушки, ожина, щось для продажу знайдеться. – Вибачте, пані, ви не підкажете, де можна поставити мій ящик і трохи поторгувати? – несміливо звернулася Софія Петрівна до пані, чий прилавок аж ломився від різноманіття овочів та фруктів. – Та ставайте тут, поруч! – махнула рукою жінка. – Будемо знайомі, я – Людмила. – А я – Софія, – представилася Софія Петрівна, поставила свою коробку на землю і почала розкладати свій нехитрий крам. – Якісь у вас груші не дуже, – посміхнулася Людмила. – Та й кабачки якісь пожовклі. З таким товаром багато не заробиш. Ставте поки груші по двадцять, кабачки по десять, а там подивитеся, як піде торгівля, зможете і ціну скинути. Люди почали снувати туди-сюди, у Людмили ...