Перейти до основного вмісту

За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря

Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу

Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради.

Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками.

Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років.

Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер.

Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України.

Джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

А я вам зараз таку новину покажу від якої душа оадіє…наша 40 0АБр знuщuлa цілу «nланmацію» ворожої mехніku (ВІДЕО)

Воїни 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта феєрично знищили ворожу техніку. Відео оприлюднили на фейсбук-сторінці бригади. Користувачі соцмереж у коментарях відзначили, що була ліквідована ціла плантація техніки противника. противника.  

– Алло. Це Олена? – Так, слухаю вас уважно. – Вас турбує Максим. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Олена застигла, тримаючи в руках пакет із покупками, намагаючись осмислити, хто їй телефонує. Але слова «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка» немов ехо відбивалися у голові. – Так, я слухаю, – повторила механічно Олена. – Вас це не дивує? Вам уже відомо? – Так. Ні, тобто. Я хочу сказати, що не розумію, про що ви ведете мову. Хоча ніби й розумію, але не знаю, що вам відповісти, – Олена зовсім розгубилася, плутаючись у думках та словах.

  – Алло. Це Олена? – Так, слухаю вас уважно. – Вас турбує Максим. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Олена застигла, тримаючи в руках пакет із покупками, намагаючись осмислити, хто їй телефонує. Але слова «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка» немов ехо відбивалися у голові. – Так, я слухаю, – повторила механічно Олена. – Вас це не дивує? Вам уже відомо? – Так. Ні, тобто. Я хочу сказати, що не розумію, про що ви ведете мову. Хоча ніби й розумію, але не знаю, що вам відповісти, – Олена зовсім розгубилася, плутаючись у думках та словах. Вони напливали хаотично, перемішуючись, не даючи змоги скласти цілісну картину. – Пропоную зустрітися, аби все обговорити, – голос співрозмовника вражав спокоєм і стриманістю. – Згода. Безумовно. Коли? – Хоч зараз. Де ви? Я під’їду. – Ой, я зараз біля крамниці. Мені ще треба придбати кефір. Хоча, ні, навіщо? Це не має значення. Я зараз вийду. Я на розі вулиць Вишневої та Квіткової. Олена глянула на продукти у пакеті. Вони здалися їй несправжніми. Неї...

Коли гості на весіллі мого сина почали розходитися, я підійшла до своєї невістки. Посміхнувшись, сказала їй: — Я не маю багатств і великих статків, але якщо тобі колись знадобиться порада чи допомога, я завжди поруч і зроблю все, що в моїх силах. Оксана подивилася на мене і, трохи всміхнувшись, відповіла: — Дякую, але в мене є моя мама, яка завжди мене підтримає. Її слова прозвучали стримано, але дали зрозуміти, що вона більше покладається на свою родину.

  Після весілля мого сина з Оксаною я підійшла до молодят і щиро звернулася до невістки: — Я людина небагата, багато грошей не маю, але якщо знадобиться порада чи допомога, завжди можеш на мене розраховувати. Оксана усміхнулася і відповіла напівжартома: — Якщо мені знадобиться порада, я звернуся до своєї мами, а грошей у вас точно не проситиму. Тоді я сприйняла її слова як жарт, але з часом зрозуміла, що вона мала на увазі. Мій син переїхав до квартири Оксани, яка була на іншому кінці міста. Відтоді він став рідко приїжджати до мене, а невістка з’явилася в моєму домі лише раз чи двічі після весілля. Запрошувати мене до себе вони ніколи не кликали. Одного разу в мене зламався кран на кухні. Я попросила сина допомогти, адже це було просте завдання, яке зайняло б лише кілька хвилин. Але Микола відмовився, сказав, що їхати так далеко немає сенсу і краще викликати майстра. Грошей у нього я, звісно, не взяла, сама сплатила за ремонт. Коли у них народилася донечка, мене теж не запросили п...

Місяць без телефону та інтернету: як я змінив своє життя, відмовившись від технологій

  "Одного дня я відчув, що постійно перебуваю в стані перевантаження — нескінченні повідомлення, соцмережі, новини. Мій телефон став для мене чимось більшим, ніж просто інструментом — це був центр мого життя. І це почало мене виснажувати. Тому я вирішив піти на експеримент: місяць без телефону, комп'ютера й інтернету. Спершу це здалося божевіллям, але я хотів перевірити, чи можу я жити без усіх цих технологій. Перший тиждень був найважчим. Я постійно ловив себе на тому, що рука мимоволі тягнеться до кишені, де раніше лежав телефон. Перші дні я почувався ізольованим, ніби залишився поза світом. Але потім щось змінилося. Я почав помічати навколишній світ. Замість перегляду екрана вранці я насолоджувався сніданком, слухаючи спів птахів за вікном. Я став більше гуляти, читати книги, які давно відкладав, і навіть записався на йогу. Найбільше мене здивувало, як змінилися мої стосунки з людьми. Без постійного переписування я почав більше спілкуватися наживо. Ми з друзями організували...