За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря

Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу

Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради.

Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками.

Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років.

Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер.

Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України.

Джерело.

Коментарі

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

Парамедик Катерина «Пташка» з Тернопільщини попросила маму її любити і чекати

Тернопіль ‒ 21-річна парамедик Катерина з Тернопільщини («Пташка») зачарувала багатьох своїм співом із укриття заводу «Азовсталь» і милою посмішкою зі світлини. Акторка за фахом, дівчина займалась волонтерською діяльністю, а після медичних курсів, як медик-волонтер, допомагала цивільним і військових людям на Сході України. У листопаді 2021 року Катерина приєдналась до волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри». У перші дні повномасштабної війни Катерина приїхала рятувати людей у Маріупольському госпіталі. Цей шпиталь розбомбили російські війська і дівчина з іншими парамедиками потрапила на металургійний завод «Азовсталь». Радіо Свобода зустрілось із мамою «Пташки» – Світланою, яка була на зв’язку з донькою до 19 травня. Шість років тому на конкурс малюнків Катерина намалювала картину, де була пташка, український тризуб і калина. Відтоді її і почали називати ‒ «Пташка». Мама мама «Пташки» з «Азовсталі» жодних вістей про доньку наразі не має Мама Катерини ‒ Світлана ‒ щодня перег...

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...

Юля пилососила килим, коли раптом її телефон завибрував. Незнайомий номер. Серце завмерло. – Алло, Юля? – почувся приглушений чоловічий голос. Вона впізнала його миттєво. – Так, це я, – прошепотіла вона, відчуваючи, як по спині котяться мурашки. – Не впізнала? – сумно запитав він. – Це ж я, твій Петро… Серце Юлі пропустило удар. Петро? Той самий Петро, який зник з її життя сім років тому, не залишивши й сліду? – Який ще Петро? – здивувалася вона, намагаючись приховати тремтіння в голосі. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла. Що це? Випадковість? Маніпуляція? Чи, можливо, доля вирішила піднести їй несподіваний подарунок у вигляді минулого, яке вона так старанно хотіла забути?

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В мене тут біда… Не могла б ти під’їхати до мене? Юля застигла від здивування. Петра вона не бачила сім років! Вона не знала, що й думати… …Петро і подумати не міг, що на сорок першому році свого життя опиниться в такій непростій ситуації. – Погані справи, — думав він. — З роботи я давно звільнився. І з того часу ніде не працюю. Тому що працювати я вже розучився. А гроші, які були, я всі витратив. За квартиру платити нема чим, їжі купити нема за що. Як жити далі? Останні півтора роки, він над таким питанням не замислювався. Тому що весело жив на гроші, які дісталися йому у спадок від мами. Саме тоді, коли мами не стало, Петро звільнився з роботи. – Навіщо мені тепер працювати? — думав він...

Думи

Шукати в цьому блозі