Тернопіль ‒ 21-річна парамедик Катерина з Тернопільщини («Пташка») зачарувала багатьох своїм співом із укриття заводу «Азовсталь» і милою посмішкою зі світлини.
Акторка за фахом, дівчина займалась волонтерською діяльністю, а після медичних курсів, як медик-волонтер, допомагала цивільним і військових людям на Сході України. У листопаді 2021 року Катерина приєдналась до волонтерського медичного батальйону «Госпітальєри».
У перші дні повномасштабної війни Катерина приїхала рятувати людей у Маріупольському госпіталі. Цей шпиталь розбомбили російські війська і дівчина з іншими парамедиками потрапила на металургійний завод «Азовсталь».
Радіо Свобода зустрілось із мамою «Пташки» – Світланою, яка була на зв’язку з донькою до 19 травня.
Шість років тому на конкурс малюнків Катерина намалювала картину, де була пташка, український тризуб і калина. Відтоді її і почали називати ‒ «Пташка».
Мама мама «Пташки» з «Азовсталі» жодних вістей про доньку наразі не має
Мама Катерини ‒ Світлана ‒ щодня переглядає фотографії доньки, слухає пісні, які вона співала в укритті на «Азовсталі». Цим співом Катерина хотіла привернути увагу до поранених цивільних людей, військових, які були в підвалах заводу і потребували термінової допомоги, зауважує мама. Голос медика з «Азовсталі» привернув увагу тисяч і тисяч людей, як і світлина «Пташки».
“Казала, що у житті слід добиватись усе самій” – мама «Пташки» з «Азовсталі»
«Катруся ще навіть не вміла добре балакати, а вже вміла співати. Коли була малесенька, ми лягали спати, я їй співала українські пісні. Оскільки швидко в селі втомлюєшся, то я скоріше засинала за неї. Але Катя мене будила, щоб я доспівала. Пішла в музичну школу на вокал, але провчившись пів року зрозуміла, що їй мало і пішла на бандуру.
Після 9 класу вступила у Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької, пізніше перейменували в мистецький коледж, який закінчила на відмінно. Їй було 18 років у 2019 році, коли поїхала в Київ. Звісно, я хвилювалась, але вона на вступні іспити їхала сама, на екзамени ‒ сама, самостійна дівчинка. І я їй казала, що у житті слід добиватись усе самій», ‒ розповідає мама про доньку.
Перш, аніж стати медиком-добровольцем, Катерина кілька років займалась волонтерством. Відвідувала сиріт, приносила їм смаколики, які сама готувала. А потім почала допомагати у військовому госпіталі в Києві. Любила мотоцикли та й їздила на них сама.
“Вона контракт не підписувала, вона ‒ доброволець”
«Вона мені сказала, що проходить медичні курси. Я запитала, для чого. Катруся відповіла, що працює в мотошколі, хтось може впасти. Покалічитись, треба вміти надати медичну допомогу. Пройшла двічі курси.
У листопаді 2021 року Катруся попала добровольцем-медиком у Донецьку область із медичним батальйоном «Госпітальєри». У неї був свій екіпаж і вони надавали медичну допомогу військовим, цивільним на Донеччині. Вона контракт не підписувала на військову службу, вона ‒ доброволець», ‒ каже пані Світлана.
Медичний батальйон «Госпітальєри» створений медиком-добровольцем Яною Зінкевич у 2014 році, як добровольча організація парамедиків. Гаслом є слова «Заради кожного життя». Парамедики, у тому числі і Катерина, врятували і допомогли багатьом українцям і українським воїнам.
У перші дні повномасштабної війни Росії проти України Катерина поїхала у Маріуполь. Як парамедик, працювала у військовому шпиталі, надавала допомогу багатьом мирним мешканцям. Коли лікарню розбомбили російські військові, частина пацієнтів і медиків знайшла прихисток на «Азовсталі».
“Те, що вона в Маріуполі, я знала з початку березня”
«Я багато прочитала нового для себе зі ЗМІ, що я не знала, де донька. У нас не було таємниць. Можливо, вона оберігала мене, щось мені таке не розповідала, щоб я не переживала, не плакала. Але, зазвичай, вона мені все казала, радилась. Те, що вона в Маріуполі, я знала з початку березня. А ще була ситуація, що мені комбат подзвонила і повідомила, що Катя попала в полон.
Це було перед Паскою. Я дуже переживала, думала, які мають бути наші подальші кроки. Коли про це інформація дійшла до Каті, одразу ж вона надіслала коротеньке відео, показавши, що не в полоні і з відео було зрозуміло, що вона на «Азовсталі». Хоча я передбачала, бо бачила з телебачення, що там у Маріуполі відбувається. Материнське серце відчуває», ‒ розповідає пані Світлана.
З іншою неправдою про доньку мама зіштовхнулась після того, коли світ облетіла фотографія Катерини, на якій вона замурзана. Соціальними мережами поширювалась інформація про загибель «Пташки».
“Багато людей прочитали неправдиву інформацію”
«Я не повірила, почала шукати, хто поширив і цей пост було видалено. Багато людей прочитали неправдиву інформацію, мені почали надсилати співчуття. Я вдячна людям за турботу і співчуття, але потрібно знати правду. За ці три дні, поки я боролась з постами, коли отримувала співчуття, я прожила 20 років свого життя. Але інформація не доходила так швидко до «Азовсталі».
Коли донька довідалась про це, то надіслала мені голосове повідомлення. Зв’язок з нею був дуже поганий та й вона не мала часу. Коли у нас була можливість довгої розмови, а це було багато хвилин, вона розповідала, що має багато роботи, що там багато цивільних людей», ‒ каже мама.
Під час однієї з розмови, коли Катерина вже два місяці перебувала на «Азовсталі», допомагаючи пораненим і хворим, мама запитала у неї, що вона їла у той день чи має продукти. Пригадуючи відповідь, пані Світлана не стримує сліз.
«Як добре, мамо, що ти навчила нас любити хліб»
«Відповідь не була дуже ствердна і Катя почала розказувати про хліб, що за цей період тільки кусочок «Бородинського» хліба з’їла. «Як добре, мамо, що ти навчила нас любити хліб»…Колись мене вчила бабуся, якщо впав шматок хліба, підняти, здмухнути, поцілувати і покласти на стіл. Я так теж вчила дітей, що хліб треба шанувати. Мабуть, із таких маленьких прикладів, українських пісень, це все народжується і починається. І так вона любить Україну», ‒ зауважує мама.
Катерина попередила маму, що у числі військових і цивільних людей, зокрема жінок і дітей, виходить із «Азовсталі».
“У мене взагалі немає ніякої інформації”
«Попередила зранку, що не буде зв’язку дуже довго, попросила триматися, попросила чекати її, вірити, любити. У мене взагалі немає ніякої інформації. Взагалі від того дня, коли вона вийшла з заводу. Після того я бачила відео, як її обшукують. Але як вона, як там, нічого не знаю», ‒ каже пані Світлана.
Понад місяць жодних вісток від доньки мама не отримує.
Пані Світлана вірить, що її Катруся повернеться додому якнайшвидше. Донька попросила маму, щоб вона їй приготувала вареники з сиром і шоколадний, бісквітний торт із вишнями. Сир завжди ‒ у холодильнику, приготовлена і банка вишень у власному соці.
«Щоб у будь-яку хвилину приготувати. Значить буде шоколадний торт із вишнями і вареники з сиром для доньки!», ‒ каже мама «Пташки» з «Азовсталі».
Коментарі
Дописати коментар