Перейти до основного вмісту

Російський солдат побив жінку, яка евакуювалася з Херсону

У Львові лікують 75-річну жінку із важкими травмами голови та переломом хребця. Тетяна Антонюк отримала ці травми, коли евакуювалася — її побив російський солдат за те, що попросила віддати її паспорт.

Про це повідомляє Суспільне.

Тетяна Антонюк евакуювалася з Херсону у травні. У будинок жінки влучив снаряд. Вона встигла зібрати лише тривожну сумку, її поклала на ґанку будинку. Тож коли їхало авто з незнайомцями, жінка вирішила евакуюватися. По дорозі авто зупинили російські солдати, на вигляд їм було до 30 років. Вони перевіряли машину та почали забирати у людей сумки.

“Здерли з мене сумку, забрали гаманець, там було немало грошей. Я подумала про те, що там у мене паспорт. Банківську картку ще можна відновити, а паспорт — складніше. Я простягнула руку і кажу, щоб віддав паспорт. І він мене почав бити. Потім і я його вдарила і він мені ще додав. Один раз вдарив ногою в спину, а так кулаками бив. Я коли впала, він з мене зняв кросівки, я побігла босоніж. Водій завів машину, поки вони дивилися сумки, ми втекли”, — згадує Тетяна Антонюк.

Коли авто дісталося до українського блокпоста жінці надали допомогу. Далі вона евакуювалася до Львова. У жінки перелом хребця.

“Спина боліла, але моя головна мета була — вирватися. Тут мене вже прийняли дівчата”, — пригадує пані Тетяна.

Жінка за професією — журналістка. Вона працювала журналістом під час війни в Афганістані. Потім їздила в зону АТО, як волонтер від Червоного Хреста, адже жила в Італії.

“Це жахливо, я була в Афганістані, під час АТО росіяни поводилися пристойніше. Ну так, крали, горілку, в магазини заходили, брали що хотіли. Такого звірства, насилля дітей, не було. А це щось страшне..Це не люди”, — каже Тетяна Антонюк.

У Львові Тетяні провели малоінвазивне втручання, розповідає лікар-хірург Андрій Козловський:

“До нас її доставили швидкою, проведені всі обстеження. Діагноз — перелом хребця. Зваживши клінічні дані, вирішили провести жінці вертебропластику — це новітнє лікування. Це дозволяє пацієнтів вертикалізуватися. Це малоінвазивне втручання під рентгеноконтролем, відбувається пункція хребця, минаючи нервові закінчення, по технології проводиться спеціальний кістковий цемент”.

Через 8 годин пацієнтку вертикалізували, після цього вона змогла себе обслуговувати. Для подальшого лікування жінку перевели у реабілітаційне відділення.

Джерело.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

“І замість розкішної фати, моя мама одягла мене в чорну хустку”

Мабуть, як і будь-якого вчителя, мене цікавить доля моїх учнів. І я завжди пишаюсь, коли дізнаюсь про їхні успіхи, бо вважаю, що в цьому є якась моя часточка. То стосується не лише професійного зростання. Приємно знати, що мають гарну сім’ю, чудових діточок, а дехто ще й онуками встиг обзавестись. До того ж, сьогодні не потрібно телефонувати та шукати місце проживання. Соціальні мережі розкажуть про все і про всіх. Саме з «Фейсбуку» я довідалась про долю ІВАНКИ БУРЛАКИ з Шаргорода, однієї із моїх «зірочок». По закінченню Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, вона здійснила свою заповітну мрію – стала кореспондентом. Працювала на полтавському телебаченні. Багато кому припав до душі її репортаж про жінку, яка підгодовувала на ставку родину нутрій. Та й інші публікації були цікавими і неординарними. Коли у тому ж ФБ на фото поряд із Іванкою з’явився молодий чоловік, а її прізвище стало «ДІМОВА», я зрозуміла, що вона знайшла своє щастя. Вони обоє знайшли. Дос...

“Врятувала дуже багато наших хлопців”: на війні загинула 28-річна Марія Власюк

На Луганщині, біля населеного пункту Білогорівка загинула сержантка Марія Власюк. Вона рятувала життя наших воїнів.  Марія прцювала фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. Дівчина була фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. З 24 травня вона перестала виходити на зв’язок, тоді її сім’я почала шукати дівчину. Вчора повідомили що дівчина загинула. Їй було лише 28 років. “Наша землячка з села Бистричі, фельдшер евакуаційного відділення медичної роти, мала попереду ціле життя, яке віддала за наших хлопців на передовій.  Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль рідним від втрати доньки, сестрички…” – йдеться в дописі. Нехай Марії земля буде пухом, а пам’ять про героїчну доньку України вічно зберігатиметься у наших серцях.

У 40 років моя дружина зізналася, що закохалася у свого начальника, і прямо попросила розлучення. Діти тоді вже вчилися в столиці, тож ніхто з нас не хотів ускладнювати ситуацію. Я залишив їй нашу квартиру, побажав щастя, і вирішив повністю зосередитися на роботі. Час не стояв на місці, і мої зусилля почали давати плоди — бізнес розвивався, а справи йшли все краще. Через чотири роки я досяг того, про що навіть не мріяв раніше: придбав великий і затишний будинок за містом. Здавалося, життя набирає нових обертів, але внутрішньо я часто згадував той момент, коли все змінилося.

  Мені 68 років, і я лише тепер зрозумів, що шляхи долі передбачити неможливо. Не зважаючи на свій поважний вік, я ще досі працюю, у мене є своя невелика фірма, яка дає непогані прибутки. Живу я сам у своєму власному будинку, доволі просторому. Мій перший шлюб був доволі щасливим, у нас з дружиною народилося двоє дітей – син і дочка. Прожили ми майже 20 років, я забезпечив свою родину житлом, та й грошей нам ніколи не бракувало. Але у віці 40 років моя дружина закохалася у свого начальника і сама мені зізналася в цьому. Вона попросила розлучення, діти на той час вже поїхали з дому у столицю вчитися. Дружині я залишив нашу квартиру, побажав усього хорошого і з головою кинувся в роботу. Мої справи швидко пішли угору, через чотири роки я купив собі великий будинок за містом. Оскільки я весь час пропадав на роботі, то найняв жінку, яка мала доглядати за моїм будинком, в її обов’язки входило прибирати будинок, прати, прасувати і наповнювати мій холодильник продуктами. Марія, так звали м...