Перейти до основного вмісту

Весілля доньки пройшло чудово. Я подарував молодятам наш будинок, а сам придбав двокімнатну квартиру. І ось під кінець свята донька підійшла до мене і попросила поговорити наодинці. Ми вийшли з банкетного залу, сіли в машину, і вона почала розмову про мою колишню дружину. Донька благала мене помиритися з нею та знову жити разом.

 

Я завжди прагнув бути відповідальним сім’янином. Однак дружина постійно ревнувала мене, навіть без жодних підстав. Спочатку я сприймав це як жарт, бо не мав наміру їй зраджувати. Вона мене влаштовувала у всіх відношеннях. Так ми разом прожили двадцять років. Однак в її очах я залишався зрадником і людиною, що веде безладне життя.

Одного дня вона прийшла додому і повідомила, що знайшла іншого чоловіка, зрадила мене з ним і тепер відчуває спокій, помстившись за все. Це було шоком для мене. Я не міг повірити в те, що чую і бачу. Я взагалі не розумів, чому так сталося.

Через тиждень мовчання вона сказала, що знайшла того, з ким хоче жити далі. А я тепер можу без сорому привести сюди інших жінок.

Вона почала пакувати речі. Сказала, що я можу бачити дочку в будь-який час. Доньці вже було 16 років, і я просто сів поруч з нею і сказав: «Я ніколи її не пробачу. Я не знаю, куди ви йдете і хто цей новий чоловік. Давай залишишся вдома зі мною, у тебе скоро університет. Ми з тобою планували, тепер не час іти до когось чужого. Я не зможу спати спокійно, знаючи, що ти живеш з чужою людиною».

Дочка погодилася, сказавши, що не очікувала цього від матері. Дружина пішла одна. Донька відвідувала її, вони разом подорожували. Моя колишня дружина, як я бачив на фото, була щаслива. А я прожив 10 років, не розуміючи, чому це сталося.

Півроку тому дочка вийшла заміж. Ми були на її весіллі. Все пройшло чудово. Я подарував молодятам наш будинок, а сам купив двокімнатну квартиру. Під кінець святкування дочка підійшла до мене і попросила поговорити наодинці. Ми спустилися з банкетного залу, сіли в машину, і вона почала говорити про мою колишню дружину.

Так я дізнався, що вона вже півроку одна. Її чоловік пішов до молодої. Дочка просила мене помиритися з матір’ю. Вона казала, що розуміє і засуджує її, але й шкодує. Їй довелося виїхати від чоловіка, і тепер дочка з чоловіком допомагають їй оплачувати житло.

Дочка додала, що її чоловікові це не подобається, але що я міг би помиритися з матір’ю і забрати її до себе. Вона була впевнена, що я заради неї погоджуся.

Мені було дуже боляче. Я мовчки вийшов з машини і поїхав додому. Не очікував такого від дочки. Егоїстка, як її мати.

Через тиждень дочка приїхала з колишньою дружиною. Вона просила вибачення, визнавала свою помилку, що я для неї — найцінніша людина. Я відповів, що нічого не забув. Вона була щаслива всі 10 років, поки мені було так важко.

фото ілюстроване

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...

На Київщині окупанти поцілили у вже і так знищений будинок: батька двох дітей вбило, а його дружині відірвало стопу

Убили батька і скалічили маму – через влучання ворожого снаряда 3-місячний хлопчик і 5-річна дівчинка залишилися напівсиротами. Під час обстрілу російськими окупантами села Заворичі, на Київщині, чоловік загинув на місці, жінці відірвало стопу. Два місяці вона провела в лікарні і лише днями повернулася додому, до своїх дітей, йдеться в ТСН. Село Заворичі в сорока кілометрах від Броварів, воно майже на кордоні з Чернігівською областю і було під окупацією. 13 березня російські загарбники вчергове обстрілювали хати місцевих. Уранці Світлана встигла сходити по гуманітарну допомогу, а коли повернулася додому не застала вдома батька. Чоловік тоді саме спав. «У нього після гайморита трубки стояли. Я його розбудила і кажу, що пішли батька шукати», – пригадує жінка. Батька Світлани вони знайшли біля сусіднього будинку. Це була покинута хата, в якій із початку окупації оселилися росіяни. Там і досі на обійсті розкидані їхні сухпайки. А коли будинок від себе звільнили – вирішили його зруйнувати. ...

За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради. Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками. Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років. Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер. Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України. Джерело.