Перейти до основного вмісту

Весілля доньки пройшло чудово. Я подарував молодятам наш будинок, а сам придбав двокімнатну квартиру. І ось під кінець свята донька підійшла до мене і попросила поговорити наодинці. Ми вийшли з банкетного залу, сіли в машину, і вона почала розмову про мою колишню дружину. Донька благала мене помиритися з нею та знову жити разом.

 

Я завжди прагнув бути відповідальним сім’янином. Однак дружина постійно ревнувала мене, навіть без жодних підстав. Спочатку я сприймав це як жарт, бо не мав наміру їй зраджувати. Вона мене влаштовувала у всіх відношеннях. Так ми разом прожили двадцять років. Однак в її очах я залишався зрадником і людиною, що веде безладне життя.

Одного дня вона прийшла додому і повідомила, що знайшла іншого чоловіка, зрадила мене з ним і тепер відчуває спокій, помстившись за все. Це було шоком для мене. Я не міг повірити в те, що чую і бачу. Я взагалі не розумів, чому так сталося.

Через тиждень мовчання вона сказала, що знайшла того, з ким хоче жити далі. А я тепер можу без сорому привести сюди інших жінок.

Вона почала пакувати речі. Сказала, що я можу бачити дочку в будь-який час. Доньці вже було 16 років, і я просто сів поруч з нею і сказав: «Я ніколи її не пробачу. Я не знаю, куди ви йдете і хто цей новий чоловік. Давай залишишся вдома зі мною, у тебе скоро університет. Ми з тобою планували, тепер не час іти до когось чужого. Я не зможу спати спокійно, знаючи, що ти живеш з чужою людиною».

Дочка погодилася, сказавши, що не очікувала цього від матері. Дружина пішла одна. Донька відвідувала її, вони разом подорожували. Моя колишня дружина, як я бачив на фото, була щаслива. А я прожив 10 років, не розуміючи, чому це сталося.

Півроку тому дочка вийшла заміж. Ми були на її весіллі. Все пройшло чудово. Я подарував молодятам наш будинок, а сам купив двокімнатну квартиру. Під кінець святкування дочка підійшла до мене і попросила поговорити наодинці. Ми спустилися з банкетного залу, сіли в машину, і вона почала говорити про мою колишню дружину.

Так я дізнався, що вона вже півроку одна. Її чоловік пішов до молодої. Дочка просила мене помиритися з матір’ю. Вона казала, що розуміє і засуджує її, але й шкодує. Їй довелося виїхати від чоловіка, і тепер дочка з чоловіком допомагають їй оплачувати житло.

Дочка додала, що її чоловікові це не подобається, але що я міг би помиритися з матір’ю і забрати її до себе. Вона була впевнена, що я заради неї погоджуся.

Мені було дуже боляче. Я мовчки вийшов з машини і поїхав додому. Не очікував такого від дочки. Егоїстка, як її мати.

Через тиждень дочка приїхала з колишньою дружиною. Вона просила вибачення, визнавала свою помилку, що я для неї — найцінніша людина. Я відповів, що нічого не забув. Вона була щаслива всі 10 років, поки мені було так важко.

фото ілюстроване

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...

Звільнені з полону українські льотчики розповіли про катування в рф

У квітні українській владі вдалось звільнити з російського полону двох українських льотчиків – 29-річного Олексія Чижа та його друга – 33-річного Івана Пепеляшко. Вони виконували бойове завдання, проте загарбники збили їхній вертоліт. Поранені захисники потрапили до російського полону. Про це повідомляє CNN, передає ТСН. Олексій Чиж розповідає, що він та Іван Попеляшко були тяжко поранені. Щоб отримати лікування російські окупанти змусили їх прочитати на камеру заяву про те, що вони виступають проти війни в Україні, а в полоні до них добре ставляться. Проте насправді – це брехня. Українських льотчиків відмовлялись лікувати та постійно били. Також Олексія переконували прийняти російське громадянство. “Вони питали мене: чому ви хочете повернутися в Україну? Подивіться, яка велика і потужна Росія. Тут є багато можливостей”, – каже льотчик з іронією та відзначає, що в лікарняній палаті були брудні простирадла, а розбите вікно було закрито папером. Після лікування льотчиків відвезли до табо...

Весілля Наталі й Олега було в самому розпалі. Гості веселилися, піднімали тости, сміялися. Але раптом Олег помітив незнайомого бороданя, який час від часу підсідав до їхнього святкового столика. “Мабуть, це якийсь приятель батька,” – подумав він, побачивши, як бородань сидить поруч із його татом і щось жваво обговорює. На перший погляд усе виглядало невинно, але поведінка цього чоловіка явно тривожила Ніну Миколаївну, матір нареченої. – Це хто? Друг твого батька? – запитала теща, стримуючи емоції, але в голосі вже відчувалося занепокоєння. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – Тоді чому він тут сидить? Якщо ми його не кликали, чому він поводиться, наче вдома? Іди з’ясуй, хто це, і скажи, щоб пішов! Олег здивовано дивився на тещу, не розуміючи, чому вона так рознервувалася.

  Весілля Наталки й Олега вирішили святкувати в ресторані – зручно та економно. До того ж свекор тітки нареченого був власником цього закладу, тож витрати на святкування стали символічними. Для тридцяти гостей не потрібно було бронювати весь зал – замовили довгий стіл біля вікон, і всі гості чудово розмістилися. Напередодні весілля трапилася неприємність – батька нареченої терміново відправили у відрядження. Опиратися не було сенсу: він був незамінним спеціалістом, а справа терміновою. Наталка засмутилася – як же так, весілля без батька? Але змінити нічого не можна було. Батько пообіцяв, що після повернення обов’язково надолужить втрачений час. Настав день весілля. Все проходило за звичним сценарієм: викуп нареченої, церемонія в РАГСі, прогулянка містом у лімузині, а потім збір у ресторані. Увечері ресторанний зал був заповнений вщерть: усі столики зайняті, грала музика, гості веселилися й танцювали в напівтемряві. Святкова атмосфера була на висоті. У розпал свята наречений Олег по...

За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради. Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками. Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років. Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер. Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України. Джерело.