Оля їхала додому після роботи. Поїзд тихо колихав вагон, усі спали, але вона не могла заснути. В голові крутилися спогади. Чи багато вона хотіла в житті? Хотіла щастя, щоб жити безтурботно. Але, як виявилося, все пішло не так, як вона мріяла. Замість щастя вона опинилася в полоні своїх сумнівів. Чи зустрінуть її вдома з розумінням, чи все залишиться як раніше?

 

Поїзд м’яко колихав вагон. Тук-тук, тук-тук! Весь вагон спав, але Оля не могла заснути. Вона переживала, хвилюючись, як її зустрінуть вдома. В голові крутилися спогади. Чи багато вона хотіла в житті? Хотіла простого щастя і безбідного життя. А вийшло все зовсім не так.

Одружилися вони з Сергієм, коли були ще молодими. Можна сказати, що навіть юними. Спільно вирішили одружитися, бо не мали ані роботи, ані власного житла. Батьки допомогли, але Оля тоді думала, що все налагодиться після весілля. Їй здавалося, що з часом все зміниться, але ці зміни затягнулися на тридцять років. Діти виросли, а ось достатку так і не дочекалися.

Всі ці роки вони жили за рахунок того, що залишилося від батьків, але Оля мріяла про більше. Вона мріяла про власний достаток і комфортне життя.

Одного дня, в свої 48 років, Оля зважилася на крок, який змінив її життя. Вона вирушила на заробітки за кордон. Чоловік не розумів, навіщо це їй. Вони з Сергієм працювали, заробіток був стабільний, хоча й невеликий. Але Оля хотіла іншого – безбідного життя, і вона пішла на цей крок, аби змінити все.

Її колишня колега влаштувалася за кордоном і почала надсилати гроші додому. Оля вирішила спробувати. Чоловік не підтримував її рішення, але Оля була вперта. Вона поїхала. Спочатку робота була нелегкою, але платили добре.

Оля знайшла роботу хатньою робітницею в заможному будинку. Господареві було вже 80 років, його дружина була на 5 років молодшою, а син, художник, був близько 55. У будинку все було шикарно, а Оля, яка все життя пропрацювала нянею, швидко звикла до такого життя. Робота була легкою, а гроші хороші.

Через деякий час художник почав звертати увагу на Олю. Спочатку це виглядало як просто компліменти, але з часом він закохався в неї. Оля відповіла на ці почуття, і між ними зав’язалися стосунки. Батьки художника були не проти – чим би дитя не тішилося.

Оля припинила відправляти гроші додому, пояснивши це тим, що втратила роботу. Через кілька місяців вона повернулася додому, аби розлучитися з чоловіком. Сергій обурювався:

– Ти з глузду з’їхала, на старості років закохалася. Тобі б онуків няньчити, а ти по заробітках на багатих чоловіків чіпляєшся!

Оля не звертала уваги на його слова. Вона була щаслива, і це було головне. Вона поїхала назад, і з художником стали жити разом. Життя змінилося не так сильно, як Оля уявляла. Вона все так само готувала їсти та прибирала будинок, тільки тепер це робила безкоштовно.

Художник не поспішав на пропозиції одружитися, але Оля любила його і жила, не звертаючи уваги на те, що не було штампу в паспорті.

Одного разу вони вирушили в екзотичну подорож, і для Олі це стало справжньою мрією, яка здійснилася. Але в її серці жила інша мрія – народити художнику спадкоємця, бо не можна було, щоб таке багатство не мало спадкоємця.

Але коли Оля дізналася, що після смерті батька художника все його майно було заповідано не їй, а його тридцятирічному онукові, вона була вражена.

– Онукові? Якому онукові? – не могла повірити Оля. Коли вона запитала про це художника, той відповів:

– Я не був завжди один. У мене є син, він працював з дідусем. А мене цей бізнес не цікавить.

Це стало для Олі важким ударом. Тепер вона зрозуміла, що не все так ідеально, як здавалося. І невдовзі після цієї новини художник та Оля були змушені покинути великий будинок і переїхати в маленьку квартиру. Грошей стало значно менше, і художник почав багато гуляти. Оля народила дочку, але працювати не могла, а грошей не було взагалі.

Оля знову звернулася до колишнього чоловіка, намагаючись виговоритися. Той слухав її мовчки. Оля не мала жодних надій на те, що він їй допоможе, але після довгого мовчання Сергій сказав:

– Приїжджай, ми з тобою дітей виростили, виростимо і твою.

Поїзд все так само колихав вагон. Тук-тук, тук-тук! Дочка спала в Олі на руках, а вона не могла заснути. В її душі було неспокійно. Тепер на старості років вона знову починала все з нуля.