А твоя Олена буде готувати оселедець під шубою на свята? – з цікавістю поцікавилася Ольга Іванівна у сина. Напевно, так, – відповів Михайло, не надто впевнений у цьому. Не “напевно”, а нехай обов’язково зробить! – категорично заявила мати. – І передай їй, щоб приготувала і для нас теж! Добре, я попрошу Олену приготувати для тебе оселедець під шубою, – зітхнув Михайло, розуміючи, що сперечатися марно. Він ще навіть не уявляв, чим для нього обернеться таке прохання…

 

– Олена готуватиме оселедець під шубою на свята? – поцікавилася Ольга Іванівна у сина.

– Мабуть, так, – відповів Михайло, не зовсім упевнений у цьому.

– Не “мабуть”, а нехай обов’язково зробить! – твердо сказала мати. – І передай їй, щоб зробила і для нас. Що їй важко – одна порція більше, одна менше, зате мені не треба буде возитися.

– Чому ти сама її не попросиш? – запитав Михайло.

– Що за питання “попросиш”? – з обуренням відповіла Ольга Іванівна. – Я ж мати! Вона повинна сама запропонувати!

– Вона не Нострадамус, щоб все передбачати, – з посмішкою сказав Михайло.

– Якби була розумнішою, здогадалася б! – відповіла мати. – Але що тут казати, після того як одружився, мати тобі вже не так важлива.

Михайло важко зітхнув. Він вже звик до того, що мама часто нагадує про свої обов’язки сина, як тільки йдеться про сімейні справи.

– Мамо, ти завжди для мене важлива, – спокійно сказав він. – Але й ти маєш розуміти, що у мене є своя родина.

– Ось-ось, тепер ти мене більше не потребуєш, – образилася Ольга Іванівна. – Тому що тепер у тебе є своя сім’я.

– Добре, я попрошу Олену приготувати для тебе оселедець під шубою, – сказав Михайло, розуміючи, що сперечатися з мамою немає сенсу.

– Не роби мені ласки! – різко відповіла мати, але одразу додала: – І Юлі теж нехай зробить.

Юля – молодша сестра Михайла, яка цього року вийшла заміж і живе окремо. Оскільки вона не любить готувати, Ольга Іванівна часто привозила їм домашню їжу.

– Юлі варто навчитися готувати, – сказав Михайло.

– Встигне, ще навчиться, – махнула рукою Ольга Іванівна. – Що складного для Олени приготувати ще одну порцію? Вона все одно готуватиме.

– Я не буду просити Юлю, – категорично відповів Михайло. – Нехай сама вчиться готувати.

Ольга Іванівна з образою почала обурюватися, що Михайло став поганим братом і сином після одруження. Настрій у нього остаточно зіпсувався.

Коли Олена повернулася з роботи, Михайло розповів їй про розмову з матір’ю, залишивши їй право вирішити, що робити. Олена відразу подзвонила свекрусі:

– Оселедець під шубою я не планувала робити, тому що часу на це у мене немає. Але якщо це для вас так важливо, я готова приготувати для вас і Юлі за умови, що Юля прибере у мене вдома, а ви приготуєте їй все те, що хочете. Так буде справедливо.

– Хамка і егоїстка! – вигукнула Ольга Іванівна.

– Це ви про себе? – з усмішкою запитала Олена.

– Про тебе! – ображено відповіла свекруха. – Ти повинна поважати матір свого чоловіка!

– Я вас поважаю, але прислужувати не буду, – спокійно відповіла Олена. – Тим більше, я не збираюся прислужувати Юлі. Ви обидві не працюєте, у вас є достатньо часу на приготування всього, що хочете. І потім, я добре знаю, як ви до мене ставитеся. І робити щось для тих, хто мене не любить і не поважає, щоб заслужити їхню прихильність – не маю бажання. Тож будьте здорові, живіть довго і до мене не лізьте.

Михайло сумно глянув на Олену і сказав:

– Ну, хоча б мамі могла б приготувати. Я ж обіцяв.

– Могла б, – відповіла Олена, – але не буду. Інакше, крім оселедця під шубою, у нас нічого на столі не буде. І взагалі, ти обіцяв – ти й готуй. А я все одно для них погана.

Михайло знав: якщо Олена сказала, що не буде щось робити, то цього не станеться. Він, звісно, хотів би миру в сім’ї, але спокій порушила не Олена, а його мати. Тепер Ольга Іванівна отримала те, що сама й породила. А Олена – його хороша, тільки іноді дуже злопам’ятна.

фото ілюстроване