Марина обожнювала антикварні речі. Блукаючи блошиним ринком у суботній ранок, вона натрапила на старий альбом із фотографіями. Його потерта обкладинка та пожовклі сторінки викликали у неї цікавість.
Перегортаючи сторінки, вона насолоджувалася атмосферою минулого – старовинні сукні, автомобілі, усміхнені обличчя незнайомців. Але раптом її серце завмерло.
На одній із фотографій вона побачила… свою бабусю.
Але не це було найбільшим шоком. Бабуся стояла поруч із чоловіком, якого Марина ніколи раніше не бачила. Він тримав її за руку, а на їхніх обличчях була щира ніжність.
Марина не могла повірити своїм очам. Вона знала історію кохання бабусі й дідуся, знала, як вони познайомилися, як разом будували сім’ю. Але цей чоловік…
Вона перевернула фото, і на звороті було написано: “Коханій Наталі. Назавжди твій, Олександр. 1963 рік.”
Марина згадала, що бабуся завжди уникала розмов про своє минуле. Можливо, цей Олександр був її першим коханням? Або ж… справжнім чоловіком?
Вона не могла не запитати. Ввечері, прийшовши до бабусі, вона показала їй фотографію.
Бабуся на мить застигла. Потім її очі наповнилися слізьми.
“Я гадала, що ці фото вже ніколи не побачать світ… Це була моя найбільша таємниця.”
Вона розповіла, що Олександр був її першим чоловіком. Їхня любов була щасливою, але короткою – він зник безвісти в ті роки, і всі вважали його мертвим.
Згодом вона зустріла дідуся, але серце завжди зберігало пам’ять про Олександра.
Марина зрозуміла, що кожен має свої таємниці, навіть найрідніші люди.
💬 Чи доводилося вам знаходити речі з минулого, які змінювали вашу думку про близьких? Як би ви відреагували на таке відкриття?
Коментарі
Дописати коментар