🎶💔 «Пісня, що повернула спогади, які мали залишитися в минулому»

 

Марина сиділа в затишній кав’ярні, коли з колонок зазвучала знайома мелодія. Її серце стиснулося.

Це була їхня пісня… Її та Олега.

Вони слухали її в навушниках на перших побаченнях, співали в машині, коли їхали на море, танцювали під неї в квартирі, сміючись від щастя.

Та зараз усе було інакше. Вона була тут одна.

Марина намагалася не звертати уваги, але тоді сталося неймовірне.

За кілька столиків від неї сидів чоловік спиною, і в момент приспіву він легенько постукав пальцями по столу – точно так, як завжди робив Олег.

Вона завмерла.

“Цього не може бути…”

Марина обережно встала і підійшла ближче. Коли чоловік підняв голову, їхні очі зустрілися.

Це був він.

Минуло десять років. Олег змінився, змужнів, але його очі залишилися такими ж. Він теж дивився на неї здивовано.

— Ти все ще слухаєш цю пісню? – запитала вона, намагаючись приховати тремтіння в голосі.

— Я ніколи не переставав…

Вони проговорили кілька годин. Історії їхніх життів розійшлися, кожен мав свої радості й втрати. Але ця пісня повернула їх у ті часи, коли вони вірили, що будуть разом назавжди.

Марина пішла першою. Вийшла з кав’ярні й подивилася вгору, вдихаючи вечірнє повітря.

Доля дала їм шанс зустрітися знову. Але чи дала вона шанс на нову історію?

💬 А ви вірите, що кохання з минулого може повернутися? Чи краще залишати спогади там, де вони мають бути – у минулому?

фото ілюстроване