— Женю, приїжджай! Мені так погано, словами не передати, — Даша ридала в слухавку. — Прошу тебе! — Що сталося? — здивувалася подруга, яка ще вчора ввечері святкувала разом із чоловіком ювілей Віктора, чоловіка Дарини. — Невже у Вітьки знову проблеми з тиском? Ви викликали швидку?

— Женю, приїжджай! Мені так погано, словами не передати, — Даша ридала в слухавку. — Прошу тебе!

— Що сталося? — здивувалася подруга, яка ще вчора ввечері святкувала разом із чоловіком ювілей Віктора, чоловіка Дарини. — Невже у Вітьки знову проблеми з тиском? Ви викликали швидку?

Женя саме насолоджувалася ранковим сном цього недільного дня, тому дзвінок подруги застав її зненацька. Вона ще не до кінця прокинулася й говорила машинально, намагаючись зрозуміти, чого від неї хоче Даша.

— Та при чому тут тиск! — схлипувала Даша. — У нього ні тиску, ні совісті! Ой, Женю, мені так погано, просто сил немає! Що ж робити?

— Дашо, заспокойся і поясни. Ви посварилися з Вітею? — Женя намагалася розібратися в ситуації, поки її подруга крізь сльози намагалася говорити.

— Мамо, якщо ти не припиниш ридати, я викличу лікаря! — пролунав у слухавці строгий голос Алли, двадцятирічної доньки Даші.

— Дашуль, вгамуйся, випий заспокійливе і чекай мене. Я вже їду! — вирішила Женя.

Їй, звісно, не хотілося покидати ліжко. Вона з Дімою ще ніжилася в теплому ліжечку, плануючи випити по келиху холодного шампанського, подивитися легкий фільм або вибратися на природу. Але тривожний дзвінок подруги перекреслив усі плани. Доводилося їхати й розбиратися, що ж сталося.

Коли Женя зайшла у квартиру Даші, та вже не плакала, проте припухлі очі й червоний ніс видавали її стан.

— Женька… Як він міг так вчинити? — сльози знову заблищали в її очах.

— Ні, так справа не піде! Візьми себе в руки! Я тут і зараз допоможу тобі! — твердо заявила Женя.

У кухні пахло заспокійливими краплями, але ще сильніше тут віяло болем і відчаєм.

— Тітко Женю, скажіть мамі, що це не кінець світу. Скільки можна ридати через зрадника? — втрутилася Алла. — Прикро, але жити можна далі!

— Аллочко, не треба, прошу тебе! Не погіршуй мого стану, — ледве вимовила Даша.

— Так, і що ж тут у вас за зрадник? Де Віктор? Він що, сховався? Думає, що уникне відповідальності? — Женя почала обурюватися.

Вона впевнено пройшла далі в квартиру й голосно вигукнула:

— Вітя, виходь! Припини ховатися, підлий боягузе! Якщо завинив — вибачайся!

— Його немає, тітко Жень! — роздратовано відповіла Алла. — Пішов він. І правильно зробив! Туди йому й дорога!

— Віктор пішов? Куди? — Женя уважно подивилася на Дашу й Аллу.

— До іншої жінки, — тихо сказала Даша. — Він мене покинув.

— До іншої?! Але ж ще вчора все виглядало чудово! Ви були такою міцною парою! Двадцять п’ять років разом, виростили чудових дітей… Як це сталося? — не вірила своїм вухам Женя.

— Виявляється, вона була давно. Просто сьогодні Віктор вирішив усе припинити. Сказав, що йому п’ятдесят, і він хоче бути щасливим. А зі мною, виходить, щастя неможливе, — гірко всміхнулася Дарина.

— Ну і негідник! А ти знаєш, хто вона? Може, це просто аферистка? — Женя намагалася зрозуміти ситуацію.

— Мені байдуже, хто вона. Він сказав, що більше не любить мене. А жив останнім часом лише заради дітей.

— Та які діти! Максу двадцять чотири, мені — двадцять! Він просто тягнув із тебе гроші, мамо! — роздратовано сказала Алла.

— Доню, ти думаєш…

— Що тут думати? Хто оплатив його ювілей? — жорстко запитала Алла.

— Я, — тихо відповіла Даша. — Він мав проблеми на роботі… Я ж не могла залишити його без свята…

— А чи не здається тобі, що ці проблеми були надумані? Що він просто відкладав гроші для іншої? — Женя пильно подивилася на подругу.

Даша лише витирала сльози.

— Так, досить! Пішов — і нехай! Тепер головне — правильно поділити майно, щоб він нічого не отримав. Є у тебе юрист? — взяла ініціативу Женя.

Незабаром Дарина зустрілася з адвокатом. Ірина Леонідівна швидко дала Віктору зрозуміти, що залишить його без копійки. А вже через рік, як і передбачала юристка, його молода пасія вигнала його геть.

фото ілюстроване