Перейти до основного вмісту

🏠🔍 «Сусідка з таємницею, яка змінила моє життя»

 

Вона жила через дорогу, і хоча її будинок був доглянутим, створювалося враження, ніби він порожній. Вікна завжди були щільно завірені, світло горіло тільки в одній кімнаті, і ніхто ніколи не бачив, щоб хтось заходив чи виходив.

Одного разу, коли я поверталася з магазину, побачила, як вона стоїть біля свого двору, важко дихаючи, а в руках тримає пакети, які явно були для неї занадто важкі. Я підійшла, щоб допомогти.— Дякую… — тихо сказала вона, приймаючи мою допомогу.Її голос був тремтячим, а погляд — неспокійним. Я помітила темні кола під очима, ніби вона давно не спала.— Ви тут давно живете? — запитала я, щоб підтримати розмову.

Вона трохи затрималася з відповіддю, ніби вагалася, чи варто взагалі щось говорити.— Колись… давно… — прошепотіла вона і швидко попрямувала до свого будинку.З цього моменту моя цікавість до неї тільки зросла. Я почала звертати більше уваги на її будинок.

Уночі звідти іноді лунали дивні звуки, схожі на приглушені розмови або шурхіт. А ще через кілька днів я помітила, що вона виходить лише в певний час — коли на вулиці нікого немає.Якось уночі я прокинулася від того, що надворі щось гучно грюкнуло. Виглянувши у вікно, я побачила, як сусідка швидко зачиняла хвіртку, а її руки тремтіли. На секунду вона підняла голову, і мені здалося, що її очі наповнені панікою.А потім вона зникла.


Наступного ранку в її будинку було незвично тихо. Жодного світла, жодних звуків. А через кілька днів приїхала поліція.Як виявилося, ця жінка переховувалася. Колись вона була свідком у важливій кримінальній справі, і хтось дуже впливовий намагався стерти її сліди. Їй довелося змінити ім’я, місце проживання і жити в страху кожного дня.

Поліція нічого не пояснила детально, але вони забрали деякі речі з її будинку. Я не знаю, що сталося з нею і чи вона в безпеці. Але її останній погляд, який вона кинула мені через вікно перед зникненням, ніби просив: «Не забувай мене».

💬 Чи доводилося вам зустрічати людей, які приховують свою справжню історію? Як би ви вчинили на моєму місці?

фото ілюстроване

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...
Дописати коментар
Read more »

Звільнені з полону українські льотчики розповіли про катування в рф

У квітні українській владі вдалось звільнити з російського полону двох українських льотчиків – 29-річного Олексія Чижа та його друга – 33-річного Івана Пепеляшко. Вони виконували бойове завдання, проте загарбники збили їхній вертоліт. Поранені захисники потрапили до російського полону. Про це повідомляє CNN, передає ТСН. Олексій Чиж розповідає, що він та Іван Попеляшко були тяжко поранені. Щоб отримати лікування російські окупанти змусили їх прочитати на камеру заяву про те, що вони виступають проти війни в Україні, а в полоні до них добре ставляться. Проте насправді – це брехня. Українських льотчиків відмовлялись лікувати та постійно били. Також Олексія переконували прийняти російське громадянство. “Вони питали мене: чому ви хочете повернутися в Україну? Подивіться, яка велика і потужна Росія. Тут є багато можливостей”, – каже льотчик з іронією та відзначає, що в лікарняній палаті були брудні простирадла, а розбите вікно було закрито папером. Після лікування льотчиків відвезли до табо...
Дописати коментар
Read more »

Весілля Наталі й Олега було в самому розпалі. Гості веселилися, піднімали тости, сміялися. Але раптом Олег помітив незнайомого бороданя, який час від часу підсідав до їхнього святкового столика. “Мабуть, це якийсь приятель батька,” – подумав він, побачивши, як бородань сидить поруч із його татом і щось жваво обговорює. На перший погляд усе виглядало невинно, але поведінка цього чоловіка явно тривожила Ніну Миколаївну, матір нареченої. – Це хто? Друг твого батька? – запитала теща, стримуючи емоції, але в голосі вже відчувалося занепокоєння. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – Тоді чому він тут сидить? Якщо ми його не кликали, чому він поводиться, наче вдома? Іди з’ясуй, хто це, і скажи, щоб пішов! Олег здивовано дивився на тещу, не розуміючи, чому вона так рознервувалася.

  Весілля Наталки й Олега вирішили святкувати в ресторані – зручно та економно. До того ж свекор тітки нареченого був власником цього закладу, тож витрати на святкування стали символічними. Для тридцяти гостей не потрібно було бронювати весь зал – замовили довгий стіл біля вікон, і всі гості чудово розмістилися. Напередодні весілля трапилася неприємність – батька нареченої терміново відправили у відрядження. Опиратися не було сенсу: він був незамінним спеціалістом, а справа терміновою. Наталка засмутилася – як же так, весілля без батька? Але змінити нічого не можна було. Батько пообіцяв, що після повернення обов’язково надолужить втрачений час. Настав день весілля. Все проходило за звичним сценарієм: викуп нареченої, церемонія в РАГСі, прогулянка містом у лімузині, а потім збір у ресторані. Увечері ресторанний зал був заповнений вщерть: усі столики зайняті, грала музика, гості веселилися й танцювали в напівтемряві. Святкова атмосфера була на висоті. У розпал свята наречений Олег по...
Дописати коментар
Read more »

За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради. Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками. Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років. Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер. Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України. Джерело.
Дописати коментар
Read more »