Перейти до основного вмісту

🏠🔍 «Сусідка з таємницею, яка змінила моє життя»

 

Вона жила через дорогу, і хоча її будинок був доглянутим, створювалося враження, ніби він порожній. Вікна завжди були щільно завірені, світло горіло тільки в одній кімнаті, і ніхто ніколи не бачив, щоб хтось заходив чи виходив.

Одного разу, коли я поверталася з магазину, побачила, як вона стоїть біля свого двору, важко дихаючи, а в руках тримає пакети, які явно були для неї занадто важкі. Я підійшла, щоб допомогти.— Дякую… — тихо сказала вона, приймаючи мою допомогу.Її голос був тремтячим, а погляд — неспокійним. Я помітила темні кола під очима, ніби вона давно не спала.— Ви тут давно живете? — запитала я, щоб підтримати розмову.

Вона трохи затрималася з відповіддю, ніби вагалася, чи варто взагалі щось говорити.— Колись… давно… — прошепотіла вона і швидко попрямувала до свого будинку.З цього моменту моя цікавість до неї тільки зросла. Я почала звертати більше уваги на її будинок.

Уночі звідти іноді лунали дивні звуки, схожі на приглушені розмови або шурхіт. А ще через кілька днів я помітила, що вона виходить лише в певний час — коли на вулиці нікого немає.Якось уночі я прокинулася від того, що надворі щось гучно грюкнуло. Виглянувши у вікно, я побачила, як сусідка швидко зачиняла хвіртку, а її руки тремтіли. На секунду вона підняла голову, і мені здалося, що її очі наповнені панікою.А потім вона зникла.


Наступного ранку в її будинку було незвично тихо. Жодного світла, жодних звуків. А через кілька днів приїхала поліція.Як виявилося, ця жінка переховувалася. Колись вона була свідком у важливій кримінальній справі, і хтось дуже впливовий намагався стерти її сліди. Їй довелося змінити ім’я, місце проживання і жити в страху кожного дня.

Поліція нічого не пояснила детально, але вони забрали деякі речі з її будинку. Я не знаю, що сталося з нею і чи вона в безпеці. Але її останній погляд, який вона кинула мені через вікно перед зникненням, ніби просив: «Не забувай мене».

💬 Чи доводилося вам зустрічати людей, які приховують свою справжню історію? Як би ви вчинили на моєму місці?

фото ілюстроване

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Мій чоловік щороку протягом 12 років їздив у тижневу відпустку на острови зі своєю родиною

  Щоліта, протягом дванадцяти років, мій чоловік Том їздив на сімейний відпочинок на острів. Він проводив там тиждень із батьками, братами та сестрами, купаючись у теплому морі, насолоджуючись розкішними заходами сонця та безтурботними днями. Але жодного разу він не взяв із собою мене або наших дітей. Спочатку я сприймала це як традицію його родини. Проте з кожним роком мене все більше гризли сумніви. Чому він ніколи навіть не запропонував узяти нас із собою? Чому наша родина, яку ми створили разом, була ніби відокремлена від тієї, з якої він виріс? Я кілька разів питала його про це, але Том завжди відповідав одне й те саме: «Мама не хоче, щоб на цю відпустку приїжджали родичі, які увійшли в сім’ю через шлюб. А ще я не хочу залишатися сам із дітьми». Цього року я вирішила більше не мовчати. За тиждень до їхнього від’їзду я набрала номер свекрухи. Серце калатало, пальці стискали телефон, а в горлі стояв клубок. Коли вона відповіла, я глибоко вдихнула і запитала: — Чому Том не хоче в...
Дописати коментар
Read more »

“Врятувала дуже багато наших хлопців”: на війні загинула 28-річна Марія Власюк

На Луганщині, біля населеного пункту Білогорівка загинула сержантка Марія Власюк. Вона рятувала життя наших воїнів.  Марія прцювала фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. Дівчина була фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. З 24 травня вона перестала виходити на зв’язок, тоді її сім’я почала шукати дівчину. Вчора повідомили що дівчина загинула. Їй було лише 28 років. “Наша землячка з села Бистричі, фельдшер евакуаційного відділення медичної роти, мала попереду ціле життя, яке віддала за наших хлопців на передовій.  Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль рідним від втрати доньки, сестрички…” – йдеться в дописі. Нехай Марії земля буде пухом, а пам’ять про героїчну доньку України вічно зберігатиметься у наших серцях.
Дописати коментар
Read more »

Весілля Наталі й Олега було в самому розпалі. Гості веселилися, піднімали тости, сміялися. Але раптом Олег помітив незнайомого бороданя, який час від часу підсідав до їхнього святкового столика. “Мабуть, це якийсь приятель батька,” – подумав він, побачивши, як бородань сидить поруч із його татом і щось жваво обговорює. На перший погляд усе виглядало невинно, але поведінка цього чоловіка явно тривожила Ніну Миколаївну, матір нареченої. – Це хто? Друг твого батька? – запитала теща, стримуючи емоції, але в голосі вже відчувалося занепокоєння. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – Тоді чому він тут сидить? Якщо ми його не кликали, чому він поводиться, наче вдома? Іди з’ясуй, хто це, і скажи, щоб пішов! Олег здивовано дивився на тещу, не розуміючи, чому вона так рознервувалася.

  Весілля Наталки й Олега вирішили святкувати в ресторані – зручно та економно. До того ж свекор тітки нареченого був власником цього закладу, тож витрати на святкування стали символічними. Для тридцяти гостей не потрібно було бронювати весь зал – замовили довгий стіл біля вікон, і всі гості чудово розмістилися. Напередодні весілля трапилася неприємність – батька нареченої терміново відправили у відрядження. Опиратися не було сенсу: він був незамінним спеціалістом, а справа терміновою. Наталка засмутилася – як же так, весілля без батька? Але змінити нічого не можна було. Батько пообіцяв, що після повернення обов’язково надолужить втрачений час. Настав день весілля. Все проходило за звичним сценарієм: викуп нареченої, церемонія в РАГСі, прогулянка містом у лімузині, а потім збір у ресторані. Увечері ресторанний зал був заповнений вщерть: усі столики зайняті, грала музика, гості веселилися й танцювали в напівтемряві. Святкова атмосфера була на висоті. У розпал свята наречений Олег по...
Дописати коментар
Read more »

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...
Дописати коментар
Read more »