Перейти до основного вмісту

💍🕊️ «Забутий обіт, який змінив усе»

 

Олена готувалася до весілля. Весільна сукня була обрана, ресторан замовлений, запрошення розіслані. Здавалося, усе йде за планом.

Одного дня, розбираючи старі документи в квартирі нареченого, вона натрапила на пожовтілий конверт із написом: **”Наш обіт. Не забудь”**. Її серце забилося швидше. Це була звичайна цікавість або передчуття чогось важливого? Вона розгорнула лист і почала читати. **”Я обіцяю бути тобі вірним, любити тебе і піклуватися.

Я обіцяю, що ніхто й ніколи не стане між нами…”** Слова були знайомими – як весільна клятва. Але ім’я, написане в кінці, було чужим. Це не її ім’я. Хвиля холодного жаху пробігла по її тілу. Олена перевірила дату – кілька років тому. Її наречений уже давав подібну обітницю… комусь іншому. Але він ніколи не згадував про попередній шлюб.

Знайшовши його старий телефон, вона нашвидкуруч переглянула листування – і все стало ясно. Він не просто був одружений. Він **залишався одруженим**. Їхнє весілля було б незаконним. Коли наречений повернувся додому, Олена сиділа з конвертом у руках. Він поблід, як тільки побачив його. “Ти повинен був мені сказати”, – її голос був спокійний, але рішучий.

Він спробував виправдатися, говорив, що готувався до розлучення, що боявся її втратити. Але для Олени це вже не мало значення. Вона зняла обручку і поклала її на стіл. **”Обітниці не можна порушувати. І ти це знаєш.”** Вона пішла, залишивши його самого в тій квартирі, де він приховав занадто багато правди.

💬 **А ви колись дізнавалися про минуле свого партнера випадково? Чи можна пробачити таку брехню?**

фото ілюстроване

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...
Дописати коментар
Read more »

Звільнені з полону українські льотчики розповіли про катування в рф

У квітні українській владі вдалось звільнити з російського полону двох українських льотчиків – 29-річного Олексія Чижа та його друга – 33-річного Івана Пепеляшко. Вони виконували бойове завдання, проте загарбники збили їхній вертоліт. Поранені захисники потрапили до російського полону. Про це повідомляє CNN, передає ТСН. Олексій Чиж розповідає, що він та Іван Попеляшко були тяжко поранені. Щоб отримати лікування російські окупанти змусили їх прочитати на камеру заяву про те, що вони виступають проти війни в Україні, а в полоні до них добре ставляться. Проте насправді – це брехня. Українських льотчиків відмовлялись лікувати та постійно били. Також Олексія переконували прийняти російське громадянство. “Вони питали мене: чому ви хочете повернутися в Україну? Подивіться, яка велика і потужна Росія. Тут є багато можливостей”, – каже льотчик з іронією та відзначає, що в лікарняній палаті були брудні простирадла, а розбите вікно було закрито папером. Після лікування льотчиків відвезли до табо...
Дописати коментар
Read more »

Весілля Наталі й Олега було в самому розпалі. Гості веселилися, піднімали тости, сміялися. Але раптом Олег помітив незнайомого бороданя, який час від часу підсідав до їхнього святкового столика. “Мабуть, це якийсь приятель батька,” – подумав він, побачивши, як бородань сидить поруч із його татом і щось жваво обговорює. На перший погляд усе виглядало невинно, але поведінка цього чоловіка явно тривожила Ніну Миколаївну, матір нареченої. – Це хто? Друг твого батька? – запитала теща, стримуючи емоції, але в голосі вже відчувалося занепокоєння. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – Тоді чому він тут сидить? Якщо ми його не кликали, чому він поводиться, наче вдома? Іди з’ясуй, хто це, і скажи, щоб пішов! Олег здивовано дивився на тещу, не розуміючи, чому вона так рознервувалася.

  Весілля Наталки й Олега вирішили святкувати в ресторані – зручно та економно. До того ж свекор тітки нареченого був власником цього закладу, тож витрати на святкування стали символічними. Для тридцяти гостей не потрібно було бронювати весь зал – замовили довгий стіл біля вікон, і всі гості чудово розмістилися. Напередодні весілля трапилася неприємність – батька нареченої терміново відправили у відрядження. Опиратися не було сенсу: він був незамінним спеціалістом, а справа терміновою. Наталка засмутилася – як же так, весілля без батька? Але змінити нічого не можна було. Батько пообіцяв, що після повернення обов’язково надолужить втрачений час. Настав день весілля. Все проходило за звичним сценарієм: викуп нареченої, церемонія в РАГСі, прогулянка містом у лімузині, а потім збір у ресторані. Увечері ресторанний зал був заповнений вщерть: усі столики зайняті, грала музика, гості веселилися й танцювали в напівтемряві. Святкова атмосфера була на висоті. У розпал свята наречений Олег по...
Дописати коментар
Read more »

За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради. Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками. Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років. Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер. Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України. Джерело.
Дописати коментар
Read more »