Перейти до основного вмісту

Увірвались в місто! Пекло для окупантів – сотні солдат: ЗСУ женуть. Колосальні втрати – переможемо!


На Луганщині частина Сєвєродонецька контролюється російськими загарбниками, але вільно просуватися вони там не можуть. Передає корупція

Про це в ефірі телемарафону UAразом сказав керівник Луганської ОВА Сергій Гайдай.

«Ситуація у нас залишається надскладною. У Сєвєродонецьку, на жаль, частина міста вже контролюється російською армією. Вони ще пару днів тому відзвітували, що вже місто захопили, але це не так. Є там наші хлопці, дають їм там відсіч. Тобто просуватися вони там вільно не можуть», – сказав очільник області.

Він зазначив, що зараз росіяни планують військову операцію з зачистки території навколо Сєвєродонецька.

«Вони запускають туди десь орієнтовно батальйон солдат, які будуть проходить по навколошнім селам, підтягують техніку такого класу, як «Сонцепьок», для того, щоб просто випалювати наших військових, а там разом і цивільне населення, їм же там все одно», – пояснив Гайдай.

За його словами, вся підконтрольна Україні територія Луганської області повністю обстрілюється, але успіху у напрямку Золотого, Тошківки і Лисичанська ворог не має. Трасу Лисичанськ – Бахмут російські військові не контролюють, але обстрілюють, додав керівник ОВА.

Телеграм-канал Вертикаль повідомляє, що в Сєвєродонецьку у окупантів денні втрати понад 100 людей у вуличних боях. Багато в чому гинуть люди, мобілізовані в ОРДЛО. Армія РФ контролює значну частину Сєвєродонецька в Луганській області. Про це повідомив голова Сєвєродонецької районної адміністрації Роман Власенко в ефірі Радіо Свобода. З його слів, російські військові захопили близько 50% міста.

“Російські війська контролюють значну частину міста Сєвєродонецьк, бої йдуть у центральній частині міста. Перший штурм у них був невдалим, їх вдалося вибити з міста. Вдруге, вийшовши на околиці, їм вдалося закріпитися та створити певний плацдарм. Географічно, по периметру, штурмові дії відбувалися одразу за трьома напрямками”, – уточнив Власенко.

Голова РДА зазначив, що місто паралізоване через бойові дії, доставляти гуманітарну допомогу цивільному населенню немає можливості вже близько тижня, евакуація не відбувалася кілька днів, обстріли і бойові дії відбуваються фактично цілодобово. Відомо також, що внаслідок обстрілів Луганської області двоє людей загинули і четверо отримали поранення. Серед жертв – французький журналіст.

Війська РФ штурмують у районах Сєвєродонецька та Тошківки. За добу 30 травня двоє загиблих та троє поранених у Лисичанську, також повідомив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.

“Ми не знаємо, скільки жертв за останні два дні серед цивільного населення в тих районах Сєвєродонецька, до яких увійшли бойовики. Напевно, багато хто з нас з обуренням переглядав відео, де їх радісно зустрічають місцеві. Здебільшого це постановочні сцени. Тисячі, які залишилися в місті, бояться помсти чи розправи без причин, як це було у Бучі”, – наголосив губернатор.

Він нагадав, що у Лисичанську росіяни розстріляли машину із французькими журналістами. Один із них загинув на місці, ще троє людей, зокрема, супроводжуючі, поранені.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

– Алло. Це Олена? – Так, слухаю вас уважно. – Вас турбує Максим. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Олена застигла, тримаючи в руках пакет із покупками, намагаючись осмислити, хто їй телефонує. Але слова «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка» немов ехо відбивалися у голові. – Так, я слухаю, – повторила механічно Олена. – Вас це не дивує? Вам уже відомо? – Так. Ні, тобто. Я хочу сказати, що не розумію, про що ви ведете мову. Хоча ніби й розумію, але не знаю, що вам відповісти, – Олена зовсім розгубилася, плутаючись у думках та словах.

  – Алло. Це Олена? – Так, слухаю вас уважно. – Вас турбує Максим. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Олена застигла, тримаючи в руках пакет із покупками, намагаючись осмислити, хто їй телефонує. Але слова «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка» немов ехо відбивалися у голові. – Так, я слухаю, – повторила механічно Олена. – Вас це не дивує? Вам уже відомо? – Так. Ні, тобто. Я хочу сказати, що не розумію, про що ви ведете мову. Хоча ніби й розумію, але не знаю, що вам відповісти, – Олена зовсім розгубилася, плутаючись у думках та словах. Вони напливали хаотично, перемішуючись, не даючи змоги скласти цілісну картину. – Пропоную зустрітися, аби все обговорити, – голос співрозмовника вражав спокоєм і стриманістю. – Згода. Безумовно. Коли? – Хоч зараз. Де ви? Я під’їду. – Ой, я зараз біля крамниці. Мені ще треба придбати кефір. Хоча, ні, навіщо? Це не має значення. Я зараз вийду. Я на розі вулиць Вишневої та Квіткової. Олена глянула на продукти у пакеті. Вони здалися їй несправжніми. Неї...

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

Моя мати зараз у лікарні. На роботі, у колективі всім відомо про те, що мати виростила мене самотужки, після смерті чоловіка, вірніше не мене, а нас із сестрою. Тільки сестри вже давно немає поруч, і після того мати ніби підмінили. Мені тоді виповнилося двадцять чотири, а сестрі було двадцять сім. Родину вона так і не створила, а я вже готувалася до весілля. — Давай трохи зачекаємо, – попросила я тоді свого нареченого Максима, – зараз не час для веселощів, мамі не до того.

  Моя мати зараз у лікарні. На роботі, у колективі всім відомо про те, що мати виростила мене самотужки, після смерті чоловіка, вірніше не мене, а нас із сестрою. Тільки сестри вже давно немає поруч, і після того мати ніби підмінили. Мені тоді виповнилося двадцять чотири, а сестрі було двадцять сім. Родину вона так і не створила, а я вже готувалася до весілля. — Давай трохи зачекаємо, – попросила я тоді свого нареченого Максима, – зараз не час для веселощів, мамі не до того. Максим погодився почекати, і ми ще рік зустрічалися, бо покинути маму у скруті я не могла. — Мамо, – повідомила я їй нарешті про своє рішення, – ми з Максимом подали заяву в РАЦС, пишних святкувань не будемо, просто замовимо столик у кав’ярні, запросимо кількох друзів та його батьків. — Зараз зовсім не до святкувань, хоч би якими скромними вони були, – відповіла мати, – як ти можеш думати про весілля, коли в родині таке горе. Я лагідно намагалася пояснити мамі, що життя триває, і нам обом треба рухатися далі. М...

Софія Петрівна збентежено стояла біля прилавків стихійного ринку і не знала, як діяти. В її руках була невелика картонна тара, легенький розкладний стілець та полотняна сумка з городиною, садовиною та лісовими ягодами. Рік видався неврожайний, все росло мляво, але все ж були якісь кабачки, грушки, ожина, щось для продажу знайдеться.

  Софія Петрівна збентежено стояла біля прилавків стихійного ринку і не знала, як діяти. В її руках була невелика картонна тара, легенький розкладний стілець та полотняна сумка з городиною, садовиною та лісовими ягодами. Рік видався неврожайний, все росло мляво, але все ж були якісь кабачки, грушки, ожина, щось для продажу знайдеться. – Вибачте, пані, ви не підкажете, де можна поставити мій ящик і трохи поторгувати? – несміливо звернулася Софія Петрівна до пані, чий прилавок аж ломився від різноманіття овочів та фруктів. – Та ставайте тут, поруч! – махнула рукою жінка. – Будемо знайомі, я – Людмила. – А я – Софія, – представилася Софія Петрівна, поставила свою коробку на землю і почала розкладати свій нехитрий крам. – Якісь у вас груші не дуже, – посміхнулася Людмила. – Та й кабачки якісь пожовклі. З таким товаром багато не заробиш. Ставте поки груші по двадцять, кабачки по десять, а там подивитеся, як піде торгівля, зможете і ціну скинути. Люди почали снувати туди-сюди, у Людмили ...