Перейти до основного вмісту

“Обіцяв повернутися”: на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей. Відео


Три місяці без батька, чоловіка та сина родина Берлізових із села Ставкове на Полтавщині. Юрій був військовим і загинув у перший день повномасштабної війни. Захищати Україну пішов добровольцем.

На могилу до чоловіка прийшла Марина Берлізова із дітьми. У 38 років вагітна жінка стала вдовою. Її чоловік Юрій загинув на війні з Росією. suspilne.media

“Ми коли про це дізналися, ми були всі разом, тому дітям не довелося пояснювати. Всі і так все зрозуміли. Він 77 днів був безвісти зниклим. Ми вірили і чекали, ми й далі будемо чекати. Бо сказати, що я вірю, – ні, я не вірю до цих пір, що він нас кинув”, — говорить дружина загиблого військового Марина Берлізова.

"Обіцяв повернутися": на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей

Марина із Юрієм виховували дев’ятеро дітей. Після загибелі чоловіка вдова переїхала до свекрухи у село Ставкове.

“Він в дитинстві була дуже золота дитина, маленький був. Все в мене на руках сидів. Він був добрий, ввічливий. Багато спілкувався з друзями, його поважали тут”, — каже мати загиблого військового Надія Берлізова.

“Мій батько був добрим чоловіком. Ми зідзвонилися, коли він перед початком війни поїхав. Я йому зателефонував та говорю: “У вас все добре?”, а він каже “Сидимо в полі, чекаємо наступу”, — розповідає син загиблого військового Владислав Берлізов.

"Обіцяв повернутися": на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей

40-річний Юрій Берлізов пішов на службу добровольцем перед початком до повномасштабної війни. Загинув у перший її день на Харківщині.

“Я тут кричала, все село чуло. Я так кричала, так кричала. Потім приїхали з військкомату, сказали, що завтра привезуть мою дитину”, — говорить мати загиблого військового Надія Берлізова.

"Обіцяв повернутися": на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей

“Він військовий уже сім років. Я йому говорила не йти. Він сказав: “Я дітьми ніколи прикриватися не буду, я військовий, я повинен. Хто, як не ми”. І пішов. Він обіцяв повернутися”, — каже дружина загиблого військового Марина Берлізова.

Найстаршому синові у родині загиблого – 20 років, а наймолодшій доньці – 4. Нині вони підтримують маму та бабусю, каже Марина.

“Наше життя просто перевернулося. В нас немає планів далі. Їх просто немає”, — додає Марина Берлізова.

Поховали загиблого 14 травня у селі Ставкове Зінківської громади, де і народився чоловік.

джерело

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

Рідні не знаходять собі місця! Вийшли з дому та загадково зникли 12-річний Богдан та 13-річний Олександр

УВАГА ТЕРМІНОВО Поліція Київщини розшукує 12-річного Богдана Тихого та 13-річного Олександра Бурлака Сьогодні, 21 липня, близько 19 години до поліції надійшло повідомлення про те, що близько 15 години, малолітні пішли з дому в селі Войтове та до цього часу не повернулися. ПРИКМЕТИ БОГДАНА: на вигляд 13-14 років, зріст 160 см, середньої статури, волосся світло-русяве, коротке, очі сірі, має косоокість лівого ока. ОДЯГ: шорти сірі трикотажні, футболка трикотажна бордова, шльопанці гумові. ПРИКМЕТИ ОЛЕКСАНДРА: на вигляд 15 років, зріст 170 см, худорлявої статури, волосся темне, коротке, очі карі. ОДЯГ: сірі шорти трикотажні та сіра футболка, шльопанці гумові. На пошуки дітей були оперативно залучені всі підрозділи поліції Київщини, в тому числі працівники Броварського районного управління поліції, кримінальна поліція, ювенальна превенція, небайдужі громадяни та ДФТГ. Шановні громадяни! Якщо ви володієте будь-якою інформацією про місцезнаходження дитини, просимо одразу повідомляти...

Коли мене сестра запросила на своє весілля, мама одразу сказала, що можна й не йти, бо чоловік у неї буде бідний. Молодята розписалися й запросили нас на галявину біля озера. Наречена була в простій білій сукні, на голові — вінок із живих квітів, а в руках замість пишного букета — скромні ромашки, які наречений їй подарував. Я тоді подумала, що він просто шкодує грошей для неї. Другий день святкували у нареченого вдома. Це була маленька однокімнатна квартира зі стареньким диваном, простим столом і лавою, зробленою нашвидкуруч для гостей. Все виглядало дуже скромно. Тоді я подумала: ну все, сестра тут довго не витримає. Проте через півтора року ми всією родиною прийшли до неї в гості й одразу були вражені.

  Коли ми з моєю рідною сестрою були ще зовсім маленькі, то часто гралися собі і в наречених: натягнемо на голову тюль і представляємо, що до нас приїхали уявні наречені, роблять нам пропозицію вийти заміж за них, і ми погоджуємося і граємо пишне весілля з великою кількістю гостей. Зрозуміло, що мій наречений повинен був бути кращий і найголовніший – я ж все-таки старша сестра. Іноді сестра на мене за це ображалася, а я чомусь просто сміялася з неї. Пройшло багато років. Сестричка ще вчилася в коледжі, коли я по-справжньому вийшла заміж, весілля було дуже шикарним: ресторан, лімузин, дуже шикарна та дорога сукня. Ну, не сказати, щоб наречений був принц, але вже точно не з жебраків: є бізнес у нього свій, а ще квартира і машина хороша, причому все особисте, зароблене лише ним одним ще до його 30 років, а мені було 22, всього 8 років різниці. Бізнес у чоловіка пов’язаний з авторемонтом, у нього було своє СТО, звичайно, що це не найкраща справа, адже там багато роботи, я нічого в цьом...