Перейти до основного вмісту

“Обіцяв повернутися”: на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей. Відео


Три місяці без батька, чоловіка та сина родина Берлізових із села Ставкове на Полтавщині. Юрій був військовим і загинув у перший день повномасштабної війни. Захищати Україну пішов добровольцем.

На могилу до чоловіка прийшла Марина Берлізова із дітьми. У 38 років вагітна жінка стала вдовою. Її чоловік Юрій загинув на війні з Росією. suspilne.media

“Ми коли про це дізналися, ми були всі разом, тому дітям не довелося пояснювати. Всі і так все зрозуміли. Він 77 днів був безвісти зниклим. Ми вірили і чекали, ми й далі будемо чекати. Бо сказати, що я вірю, – ні, я не вірю до цих пір, що він нас кинув”, — говорить дружина загиблого військового Марина Берлізова.

"Обіцяв повернутися": на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей

Марина із Юрієм виховували дев’ятеро дітей. Після загибелі чоловіка вдова переїхала до свекрухи у село Ставкове.

“Він в дитинстві була дуже золота дитина, маленький був. Все в мене на руках сидів. Він був добрий, ввічливий. Багато спілкувався з друзями, його поважали тут”, — каже мати загиблого військового Надія Берлізова.

“Мій батько був добрим чоловіком. Ми зідзвонилися, коли він перед початком війни поїхав. Я йому зателефонував та говорю: “У вас все добре?”, а він каже “Сидимо в полі, чекаємо наступу”, — розповідає син загиблого військового Владислав Берлізов.

"Обіцяв повернутися": на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей

40-річний Юрій Берлізов пішов на службу добровольцем перед початком до повномасштабної війни. Загинув у перший її день на Харківщині.

“Я тут кричала, все село чуло. Я так кричала, так кричала. Потім приїхали з військкомату, сказали, що завтра привезуть мою дитину”, — говорить мати загиблого військового Надія Берлізова.

"Обіцяв повернутися": на Полтавщині без батька залишилися дев’ятеро дітей

“Він військовий уже сім років. Я йому говорила не йти. Він сказав: “Я дітьми ніколи прикриватися не буду, я військовий, я повинен. Хто, як не ми”. І пішов. Він обіцяв повернутися”, — каже дружина загиблого військового Марина Берлізова.

Найстаршому синові у родині загиблого – 20 років, а наймолодшій доньці – 4. Нині вони підтримують маму та бабусю, каже Марина.

“Наше життя просто перевернулося. В нас немає планів далі. Їх просто немає”, — додає Марина Берлізова.

Поховали загиблого 14 травня у селі Ставкове Зінківської громади, де і народився чоловік.

джерело

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

“Я вас благаю, люди, не мовчіть, ви не уявляєте, що з ними там роблять”: сестра “Волини” закликала допомогти повернути додому захисників Маріуполя – ВІДЕО

Сестра захисника “Азовсталі”, вже легендарного командира морпіхів 36-ї бригади Сергія Волинського, закликала кожного українця допомогти повернути своїх героїв додому. Для цього, переконана Тетяна Харько, необхідно постійно нагадувати світові про мужніх і незламних воїнів, які нині перебувають у полоні. Всі вони мають повернутися додому, туди, де на них чекають їхні батьки, кохані та діти. Про це вона сказала на пресконференції у Києві 30 травня. Сестра командира “Волини” нагадала, що захисники Маріуполя повністю виконали наказ і тримали місто, вразивши своїм героїзмом увесь світ. “Морпіхи та всі інші захисники “Азовсталі” гідно виконали усі поставлені завдання. Вони стримували собою потужний натиск на всю Україну, не пропускаючи ворога на інші території. Зараз виходить так, що люди починають забувати про подвиг наших захисників”, – зазначила Харько. Вона наголосила: аби не нашкодити переговорам щодо обміну незламних воїнів на полонених окупантів, їхніх родичів просили зберігати тишу. О...

Звільнені з полону українські льотчики розповіли про катування в рф

У квітні українській владі вдалось звільнити з російського полону двох українських льотчиків – 29-річного Олексія Чижа та його друга – 33-річного Івана Пепеляшко. Вони виконували бойове завдання, проте загарбники збили їхній вертоліт. Поранені захисники потрапили до російського полону. Про це повідомляє CNN, передає ТСН. Олексій Чиж розповідає, що він та Іван Попеляшко були тяжко поранені. Щоб отримати лікування російські окупанти змусили їх прочитати на камеру заяву про те, що вони виступають проти війни в Україні, а в полоні до них добре ставляться. Проте насправді – це брехня. Українських льотчиків відмовлялись лікувати та постійно били. Також Олексія переконували прийняти російське громадянство. “Вони питали мене: чому ви хочете повернутися в Україну? Подивіться, яка велика і потужна Росія. Тут є багато можливостей”, – каже льотчик з іронією та відзначає, що в лікарняній палаті були брудні простирадла, а розбите вікно було закрито папером. Після лікування льотчиків відвезли до табо...

Весілля Наталі й Олега було в самому розпалі. Гості веселилися, піднімали тости, сміялися. Але раптом Олег помітив незнайомого бороданя, який час від часу підсідав до їхнього святкового столика. “Мабуть, це якийсь приятель батька,” – подумав він, побачивши, як бородань сидить поруч із його татом і щось жваво обговорює. На перший погляд усе виглядало невинно, але поведінка цього чоловіка явно тривожила Ніну Миколаївну, матір нареченої. – Це хто? Друг твого батька? – запитала теща, стримуючи емоції, але в голосі вже відчувалося занепокоєння. – Ми його не запрошували! – Не знаю, – знизав плечима Олег. – Тоді чому він тут сидить? Якщо ми його не кликали, чому він поводиться, наче вдома? Іди з’ясуй, хто це, і скажи, щоб пішов! Олег здивовано дивився на тещу, не розуміючи, чому вона так рознервувалася.

  Весілля Наталки й Олега вирішили святкувати в ресторані – зручно та економно. До того ж свекор тітки нареченого був власником цього закладу, тож витрати на святкування стали символічними. Для тридцяти гостей не потрібно було бронювати весь зал – замовили довгий стіл біля вікон, і всі гості чудово розмістилися. Напередодні весілля трапилася неприємність – батька нареченої терміново відправили у відрядження. Опиратися не було сенсу: він був незамінним спеціалістом, а справа терміновою. Наталка засмутилася – як же так, весілля без батька? Але змінити нічого не можна було. Батько пообіцяв, що після повернення обов’язково надолужить втрачений час. Настав день весілля. Все проходило за звичним сценарієм: викуп нареченої, церемонія в РАГСі, прогулянка містом у лімузині, а потім збір у ресторані. Увечері ресторанний зал був заповнений вщерть: усі столики зайняті, грала музика, гості веселилися й танцювали в напівтемряві. Святкова атмосфера була на висоті. У розпал свята наречений Олег по...

За 2 дні йому мало бути 19… В акваторії Чорного моря загинув Андрій Руссу

Андрій Руссу загинув в акваторії Чорного моря Війна з росіянами забрала життя ще одного воїна із Рівненщини. 5 червня під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря в результаті ведення бойових дій загинув Андрій Руссу Про це повідомляють на офіційній сторінці Головинської сільської ради. Молодий військовий загинув під час виконання бойового завдання в акваторії Чорного моря у складі тактичної групи, в результаті ведення бойових дій із загарбниками. Через кілька днів йому мало б виповнитися 19 років. Він народився 12 червня 2003 року в селі Доброжанівка на Миколаївщині. У 2008 році сім’я переїхала в село Садки, де і проживали дотепер. Хлопець навчався в Головинському ліцеї, випускник Костопільського будівельно-технологічного фахового коледжу. Служив у Збройних Силах України. Джерело.