Перейти до основного вмісту

"Такі ще існують без совісні?" 15 000 доларів нaкoпичив на гроші, які батьки давали на шкільні обіди


Анатолій Нестерцов, кандидат на посаду директора Національного антикорупційного бюро України, заявив, що зібрав 15 000 доларів, економлячи на шкільних обідах і отримуючи гроші від різних подарунків і святкових подій. 

Він пояснив, що батьки давали йому гроші на їжу, які він зберігав, і також отримував кошти на свята, дні народження та інші події. Нестерцов також згадав, що навчався на бюджеті в Національній академії СБУ, де отримував певну фінансову підтримку. Він стверджує, що це були його особисті заощадження, які він накопичував з дитинства. Зараз комісія з відбору директора НАБУ проводить співбесіду з Нестерцовим щодо доброчесності, а також запитала його про походження грошей. 

Нестерцов заявив, що це його власні заощадження, які він збирав з шкільних років із фінансовою підтримкою батьків та стипендією університету. Анатолій Нестерцов повідомив, що накопичив цю суму зі школи до закінчення Академії у 2008 році. Більшість коштів складалася з грошей, які батьки давали на їжу і інші необхідні речі школяру, подарунків, які він отримував на день народження та зі свят, коли йому дарували гроші в якості щедрівок. Анатолій пояснив, що після закінчення Академії він відразу ж потрапив до центрального апарату СБУ, що не є типовим. Члени Комісії запитали у кандидата, як він отримав статус УБД, на що він пояснив, що отримав юридичні підстави для набуття цього статусу ще в 2015 році, працюючи у центральному управлінні СБУ. 

Він був відряджений у Краматорськ для припинення постачання нелегального вугілля на територію України, після чого працював у відділі «Т» – боротьби з тероризмом у Донецькому управлінні СБУ, де й отримав ці юридичні підстави. Однак, процес отримання свідоцтва УБД є бюрократичним та тривалим, тому він отримав свідоцтво вже у 2016 році, хоча звільнився у жовтні 2015 року. Кандидат, який є підсудним у справі Онищенка, заявив, що інформація про те, що він загубив телефон, який містив дані про цю справу, є брехнею. Він також заперечує те, що він кришує вугільну галузь. 

За словами кандидата, його відправили "у примусовому порядку служити до Донецького управління" через питання, які виникли від колег та керівництва щодо його відносин з вугільною галуззю. Кандидат також зазначив, що бізнес його батьків стосується заводу з виробництва гірничо-шахтного обладнання, а не вугільної галузі. Комісія також запитала кандидата про походження коштів на купівлю квартири в Києві та будинку земельної ділянки у місті Гостомель Київської області, які належать його батькам. 

Кандидат зазначив, що ці купівлі були здійснені за допомогою доходів від батьківського бізнесу, які декларувалися. Кандидат також пояснив, що дім у місті Покровськ Донецької області, який належить його батькам, є новим будинком на ділянці, яка була придбана ще в 1987 році. Дружина кандидата також працює в НАБУ з 2016 року.

Автор: Наталя Мамченко

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

“І замість розкішної фати, моя мама одягла мене в чорну хустку”

Мабуть, як і будь-якого вчителя, мене цікавить доля моїх учнів. І я завжди пишаюсь, коли дізнаюсь про їхні успіхи, бо вважаю, що в цьому є якась моя часточка. То стосується не лише професійного зростання. Приємно знати, що мають гарну сім’ю, чудових діточок, а дехто ще й онуками встиг обзавестись. До того ж, сьогодні не потрібно телефонувати та шукати місце проживання. Соціальні мережі розкажуть про все і про всіх. Саме з «Фейсбуку» я довідалась про долю ІВАНКИ БУРЛАКИ з Шаргорода, однієї із моїх «зірочок». По закінченню Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, вона здійснила свою заповітну мрію – стала кореспондентом. Працювала на полтавському телебаченні. Багато кому припав до душі її репортаж про жінку, яка підгодовувала на ставку родину нутрій. Та й інші публікації були цікавими і неординарними. Коли у тому ж ФБ на фото поряд із Іванкою з’явився молодий чоловік, а її прізвище стало «ДІМОВА», я зрозуміла, що вона знайшла своє щастя. Вони обоє знайшли. Дос...

“Врятувала дуже багато наших хлопців”: на війні загинула 28-річна Марія Власюк

На Луганщині, біля населеного пункту Білогорівка загинула сержантка Марія Власюк. Вона рятувала життя наших воїнів.  Марія прцювала фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. Дівчина була фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. З 24 травня вона перестала виходити на зв’язок, тоді її сім’я почала шукати дівчину. Вчора повідомили що дівчина загинула. Їй було лише 28 років. “Наша землячка з села Бистричі, фельдшер евакуаційного відділення медичної роти, мала попереду ціле життя, яке віддала за наших хлопців на передовій.  Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль рідним від втрати доньки, сестрички…” – йдеться в дописі. Нехай Марії земля буде пухом, а пам’ять про героїчну доньку України вічно зберігатиметься у наших серцях.

У 40 років моя дружина зізналася, що закохалася у свого начальника, і прямо попросила розлучення. Діти тоді вже вчилися в столиці, тож ніхто з нас не хотів ускладнювати ситуацію. Я залишив їй нашу квартиру, побажав щастя, і вирішив повністю зосередитися на роботі. Час не стояв на місці, і мої зусилля почали давати плоди — бізнес розвивався, а справи йшли все краще. Через чотири роки я досяг того, про що навіть не мріяв раніше: придбав великий і затишний будинок за містом. Здавалося, життя набирає нових обертів, але внутрішньо я часто згадував той момент, коли все змінилося.

  Мені 68 років, і я лише тепер зрозумів, що шляхи долі передбачити неможливо. Не зважаючи на свій поважний вік, я ще досі працюю, у мене є своя невелика фірма, яка дає непогані прибутки. Живу я сам у своєму власному будинку, доволі просторому. Мій перший шлюб був доволі щасливим, у нас з дружиною народилося двоє дітей – син і дочка. Прожили ми майже 20 років, я забезпечив свою родину житлом, та й грошей нам ніколи не бракувало. Але у віці 40 років моя дружина закохалася у свого начальника і сама мені зізналася в цьому. Вона попросила розлучення, діти на той час вже поїхали з дому у столицю вчитися. Дружині я залишив нашу квартиру, побажав усього хорошого і з головою кинувся в роботу. Мої справи швидко пішли угору, через чотири роки я купив собі великий будинок за містом. Оскільки я весь час пропадав на роботі, то найняв жінку, яка мала доглядати за моїм будинком, в її обов’язки входило прибирати будинок, прати, прасувати і наповнювати мій холодильник продуктами. Марія, так звали м...