“Без оcтaнньої сповiдi i зaкоnaти як скотину…”: Нa Львiвщинi свящeник вiдмoвився зaдypнo хoвaти nomерлого тa не nуcтив до цеpкви nохopoнну nрoцесiю

Жінка, яка щойно поховала свого чоловіка, поділилась вражаючим досвідом зі спільнотою "Варти". Її історія шокувала інтернет-спільноту.

За словами жінки, на парастасі до її батька на зустріч прийшов останній священик, який повідомив, що його не можна нести до церкви, оскільки він не був регулярним прихожаном та відмовився від сповіді перед смертю.

Крім того, священик вимагав від родини гроші за похорон, інакше похорон буде припинено та тіло не буде принесено на цвинтар. Жінка зазначила, що цей священик, Іван Громик, має парафію в селі Хишевичі, і вже було подано багато скарг на його наглість та шахрайство, але ніяких заходів не було прийнято.

Це справжній бізнес для нього та його дружини, яка є дяконом. Жінка вважає, що Громик наживається на біді людей та поводиться з ними жорстоко та безсоромно.

Коментарі

“Волю Пташці!”: дівчина з Тернопільщини, яка захищала “Азовсталь”, опинилася у ворожому полоні (ВІДЕО)

Уродженка Тернопільщини Катерина, яку останнім часом частіше називають Пташкою, опинилася в російському полоні. Дівчина своїм співом підтримувала бойовий дух соратників при обороні “Азовсталі”. Зараз вона – в руках ворогів. Про це у Фейсбуці під оприлюдненим відео написала Оксана Ахроменко. “Натрапила на відео, яке боялась побачити… Катруся… Знаю цю дитину напевно років п’ять… Якось, йдучи з репетиції, Катруся розказала мені про її мрію, а я мала необережність підтримати і надихнути її на крок,який кардинально змінив її життя. Чесно?… Відчуваю свою провину в тому, що вона зараз у такій ситуації, що воно опинилась на війні замість того, щоб розвивати свою кар’єру співачки чи актриси, про що ми теж говорили… Але наша Катя у полоні. Буду сподіватися, що це все не на довго і що наших героїв Азову скоро поміняють, що я обійму Катрусю і добре “дам по дупі”(звичайно це жарт). Пишаюсь нею. Катя-справжня героїня, мужня, цілеспрямована, рішуча, самостійна! Її силі волі можна було позаздрити. Бач...

“І замість розкішної фати, моя мама одягла мене в чорну хустку”

Мабуть, як і будь-якого вчителя, мене цікавить доля моїх учнів. І я завжди пишаюсь, коли дізнаюсь про їхні успіхи, бо вважаю, що в цьому є якась моя часточка. То стосується не лише професійного зростання. Приємно знати, що мають гарну сім’ю, чудових діточок, а дехто ще й онуками встиг обзавестись. До того ж, сьогодні не потрібно телефонувати та шукати місце проживання. Соціальні мережі розкажуть про все і про всіх. Саме з «Фейсбуку» я довідалась про долю ІВАНКИ БУРЛАКИ з Шаргорода, однієї із моїх «зірочок». По закінченню Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, вона здійснила свою заповітну мрію – стала кореспондентом. Працювала на полтавському телебаченні. Багато кому припав до душі її репортаж про жінку, яка підгодовувала на ставку родину нутрій. Та й інші публікації були цікавими і неординарними. Коли у тому ж ФБ на фото поряд із Іванкою з’явився молодий чоловік, а її прізвище стало «ДІМОВА», я зрозуміла, що вона знайшла своє щастя. Вони обоє знайшли. Дос...

“Врятувала дуже багато наших хлопців”: на війні загинула 28-річна Марія Власюк

На Луганщині, біля населеного пункту Білогорівка загинула сержантка Марія Власюк. Вона рятувала життя наших воїнів. Марія прцювала фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. Дівчина була фельдшером евакуаційного відділення медичної роти. З 24 травня вона перестала виходити на зв’язок, тоді її сім’я почала шукати дівчину. Вчора повідомили що дівчина загинула. Їй було лише 28 років. “Наша землячка з села Бистричі, фельдшер евакуаційного відділення медичної роти, мала попереду ціле життя, яке віддала за наших хлопців на передовій. Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити душевний біль рідним від втрати доньки, сестрички…” – йдеться в дописі. Нехай Марії земля буде пухом, а пам’ять про героїчну доньку України вічно зберігатиметься у наших серцях.

У 40 років моя дружина зізналася, що закохалася у свого начальника, і прямо попросила розлучення. Діти тоді вже вчилися в столиці, тож ніхто з нас не хотів ускладнювати ситуацію. Я залишив їй нашу квартиру, побажав щастя, і вирішив повністю зосередитися на роботі. Час не стояв на місці, і мої зусилля почали давати плоди — бізнес розвивався, а справи йшли все краще. Через чотири роки я досяг того, про що навіть не мріяв раніше: придбав великий і затишний будинок за містом. Здавалося, життя набирає нових обертів, але внутрішньо я часто згадував той момент, коли все змінилося.

Мені 68 років, і я лише тепер зрозумів, що шляхи долі передбачити неможливо. Не зважаючи на свій поважний вік, я ще досі працюю, у мене є своя невелика фірма, яка дає непогані прибутки. Живу я сам у своєму власному будинку, доволі просторому. Мій перший шлюб був доволі щасливим, у нас з дружиною народилося двоє дітей – син і дочка. Прожили ми майже 20 років, я забезпечив свою родину житлом, та й грошей нам ніколи не бракувало. Але у віці 40 років моя дружина закохалася у свого начальника і сама мені зізналася в цьому. Вона попросила розлучення, діти на той час вже поїхали з дому у столицю вчитися. Дружині я залишив нашу квартиру, побажав усього хорошого і з головою кинувся в роботу. Мої справи швидко пішли угору, через чотири роки я купив собі великий будинок за містом. Оскільки я весь час пропадав на роботі, то найняв жінку, яка мала доглядати за моїм будинком, в її обов’язки входило прибирати будинок, прати, прасувати і наповнювати мій холодильник продуктами. Марія, так звали м...

Думи

Шукати в цьому блозі