На ринку Настя випадково натрапила на колишню сусідку. Спочатку розмова була невимушеною: обговорювали повсякденні речі, ціни, погоду. Але раптом сусідка мимохідь згадала, що незабаром Назар одружується. Насті наче землю з-під ніг вибили. Перед очима одразу сплив образ Назара, який ніжно обіймає й цілує свою наречену. А вона сама стояла, тримаючи на руках крихітну донечку, яка була так разюче схожа на свого батька. Серце стискалося від болю, а очі заливалися сльозами, які вона не могла стримати.

 

На ринку Настя зовсім випадково зустріла свою колишню сусідку. Розмова була невимушеною, вони обговорювали різні дрібниці, доки сусідка не обмовилась: “Ти чула, що Назар незабаром одружується?”

Настя відчула, як земля йде з-під ніг. Перед очима миттєво виникла картина: Назар ніжно обіймає наречену й цілує її, а вона, Настя, тримає на руках свою маленьку донечку, яка так схожа на нього. Сльози застилали їй погляд, але вона не могла їх стримати.

Назад шляху вже не було. Автобус набирав швидкість, відвозячи Настю далеко від рідного містечка, яке тепер стало для неї зовсім чужим. Доля зіграла з нею жорстокий жарт, але вона не шкодувала про минуле. Лише про одне – про ті слова, що сказала Назару. Про їхню дитину. Він їй не повірив, висміяв і кинув, що вона навіть не може довести, що це його донька.

Настя ніколи не зраджувала Назару. Вона й не намагалася виправдовуватись, бо не бачила сенсу. Він не слухав її, навіть не захотів зрозуміти. А серце стискалося від болю, хоча розум наказував: “Забудь його”.

Ще тоді, коли вони були разом, Настя мала дивний сон. Вона йшла полем у весільній сукні, тримаючи в руках букет жовтих троянд. Попереду стояв Назар, але з кожним кроком він віддалявся, доки зовсім не зник. Вона залишилась одна серед безкрайнього простору. Прокинувшись, вона проганяла ці думки, впевнена, що все це – лише вигадки.

Вони разом мріяли про майбутнє, і Настя так хотіла розповісти йому про дитину. Але слова Михайла, його друга, розбили все. “Вона зустрічається з іншими за твоєю спиною”, – наполягав він. Назар повірив чуткам, хоча саме Михайло прагнув розлучити їх, адже давно був закоханий у Настю.

Настя почала нове життя в чужому місті. Вона орендувала крихітну кімнату й знайшла роботу, думаючи лише про майбутнє своєї дитини. І знову доля підкинула несподіванку. На ринку вона зустріла сусідку, яка й повідомила їй новину про весілля Назара.

Настя ледве встояла на ногах. Перед очима потемніло, і вона майже втратила свідомість. Прийшла до тями вже в пологовому будинку. “Але ж іще рано”, – збентежено подумала вона.

Лікар заспокоїв її, запевнивши, що все буде добре і з нею, і з дитиною. У найважчі хвилини – під час пологів – серце Насті стискалося не тільки від фізичного болю, а й від душевної рани. У той же час в іншому місці Назар одружувався.

Він тримав наречену в обіймах, а Настя притискала до себе свою новонароджену донечку, яка була копією свого батька. Сльози текли її обличчям, але вона цілувала маленькі рученята дівчинки й намагалася знайти розраду в її теплі.