Свекруха безцеремонно залізла в мою сумочку, яка лежала на комоді! – Давай сюди чотири тисячі, негайно! Це не твої гроші, а мого сина! Вона звикла, що мій чоловік має виконувати всі її забаганки, але цього разу її поведінка перейшла всі межі.

 

Свекруха вважає, що мій чоловік їй повинен все життя допомагати.

Ранок неділі, лежу в теплому ліжечку. Чоловік поїхав до своєї мами – лампочки поміняти. Ні, привід для закликання синочка в гості, природно, був зовсім іншим: – Синочку, у Ігоря – твого племінника, сьогодні день народження. Приїжджай, заодно лампочки поміняєш.

Мій чоловік – марнотрат. Свою зарплату він розтратив буквально за кілька днів. Гаразд хоч за квартиру платить і на їжу дає. Решта йде на покупку нових ігор і чогось там в самих іграх. Я і не переживаю з цього приводу – нехай краще грає, як дитина, ніж з друзями по шинках сновигає. Тим більше, я пам’ятаю: перші 40 років дитинства для чоловіка найважчі.

Все вищеописане я написала не поскаржитися, а пояснити, чому у мого чоловіка ніколи немає грошей. У мене, на відміну від чоловіка, гаманець ніколи не буває порожній. Ще в заначку відкладаю. Іноді, якщо чоловікові потрібно щось терміново купити, я його виручаю. Але ніколи, важливо, не даю чоловікові гроші на маму, сестру і племінників.

Я пам’ятала, коли у Ігоря день народження, тому ще на тижні купила велику коробку конструктора, від якого фанатіє дитина. Вранці я всучила коробку чоловікові, і з абсолютно спокійною совістю лягла дивитися телевізор.

Сама я не відправилася в гості на свято з однієї простої причини: взаємна неперетравлюваність мами і сестри чоловіка. На їхню думку, любити мене нема за що: в рот до них не заглядаю, грошей не даю, з дітьми не сиджу. Одного разу я залишилася з племінниками, «на годинку». А забрали їх через 5 годин.

У підсумку я запізнилася на роботу і мене позбавили премії. І я мала нахабство зателефонувати сестрі чоловіка і висловити своє незадоволення її затримкою на 4 години. За що була затаврована «безсоромною хамкою». На подальші прохання посидіти з дітьми, я відповідала відмовою. Але була абсолютно не проти, коли їх підкидали чоловікові – із задоволенням гралася з дітьми.

І двох годин не пройшло з моменту відходу чоловіка, як він повернувся, і не один – з усім сімейством, включаючи неповнолітніх родичів.

Свекруха, увійшовши в спальню прямо в пальто, з урочистим видом заявила:

– Цього року ми вирішили скинутися і подарувати Ігорю планшет. За 10 тисяч, він сам вибрав. Нам не вистачає 4 тисячі. Будь добра, розщедритися.

Знаєте, дитині я б із задоволенням подарувала планшет. Не такий дорогий, а найпростіший, тисячі за 3-4. Ось тільки сестра чоловіка вже 2 тижні на своїй сторінці в соцмережі постить фото планшета з написом: «Хочу-хочу! Подаруйте, кому не шкода!». І, от збіг, саме такий планшет і коштує 10 тисяч.

Природно, я відмовила. Тут мене навіть чоловік в жадібності не дорікнув. Я покликала іменинника до себе, відкрила ноутбук і забила в пошук: купити планшет недорого. Нам з Ігорем знадобилося 5 хвилин щоб вибрати досить бюджетну модель, оплатити її з карти і замовити доставку на завтра на адресу свекрухи. А вони ще говорять, що я дітей не люблю. З днем ​​народження, Ігорчику!

Зраділий хлопчисько помчав до своєї матері, що сиділа в коридорі і далі цього місця в квартиру не заходила.

Свекруха не оцінила мого щирого пориву, який заощадив їм з дочкою аж 5 тисяч. Вона почала обурюватися:

– Тебе хто просив? З тебе гроші просили, їх і давай. Оббираєш мого сина до нитки, у нього навіть на лампочки грошей немає! Давай сюди 4 тисячі, швидко! Це не твої гроші, а мого сина!

І, уявляєте, ця жінка полізла в мою сумочку, що лежала на комоді! Я зиркнула на чоловіка і злісним голосом прошипіла:

– Щоб через 5 хвилин їх тут не було!

Чоловік схопив свою матір в оберемок, потягнув до виходу і випровадив своїх родичів з нашого негостинного будинку. У 5 хвилин він вклався.

Ось саме тому я і не проти платних ігор чоловіка – раніше вся його зарплата осідала в кишенях матусі. Хай вже краще на втіху витрачає, ніж на цих п’явок.

Ось, наприклад, сьогодні випадок з лампочками:

Чоловік майже під’їхав до будинку свекрухи, як вона йому подзвонила і попросила купити лампочок. Чоловік в цьому не шарить, тому віддав трубку продавцю. Той зібрав пакет з 10-річним запасом лампочок, і озвучив чоловікові суму покупки: 1000 гривень. У свекрухи нічого так забаганки – раз син купить, дайте найдорожчі енергозберегаючі, та побільше.

От так у нас з усім. Чесно кажучи, я вже не витримую. Навіть не знаю, що робити далі з свекрухою і її чималими запитами.