Коли я розлучилася з чоловіком і повернулася до мами в село, де вона жила разом із сестрою та її родиною, найбільше невдоволення висловлював чоловік Тамари, Петро. Їм довелося звільнити для мене одну кімнату, що, очевидно, йому дуже не сподобалося, адже він уже вважав себе головним господарем у будинку. Узимку Петро навіть вимагав від мене гроші за те, що рубає дрова для всіх, хоча дрова купувала наша мама. Урешті-решт я не витримала й разом із сусідкою вирушила до Італії, бо більше не могла залишатися в тому домі. Минуло багато років, і я не приїжджала в Україну. А коли повернулася на кілька днів уже заміжньою, мене дуже засмутили мамині очі.
Коли я з чоловіком розлучилася, то повернулася з міста жити в село до своєї мами, вони тоді з сестрою жили, яка була заміжня і мала дитину.
Коли я приїхала додому, то чоловік сестри Петро був незадоволений такому перебігу подій, адже тепер вони жили з донькою в одній кімнаті, бо другу звільнили мені з сином. Він вважав себе повноправним господарем у нашому домі, адже був єдиним чоловіком, і говорив, що вся важлива та важка робота на його плечах, тому ми без нього аж ніяк би не впоралися. Взимку доходило до того, що Петро говорив, щоб я йому платила гроші, адже гріюся в хаті, а дрова рубає він, хоча самі дрова завжди купувала наша мама з пенсії.
Жити мені було дуже непросто у власній хаті, сестра Тамара, особливо, мені нічого не говорила, але завжди була на стороні чоловіка, і я стала помічати, як з кожним днем він її ще більше переконує.
Роботи в селі особливої не було і я вирішила поїхати з нашою сусідкою в Італію, вона з невісткою своєю давно там працюють, дітям добре допомогли, ті живуть в місті давно, мають свої квартири, машини. Видно, що дівчата мене брати не дуже хотіли, говорили, що мороки зі мною багато там буде, потрібно влаштувати мене там, допомогти усім, а це чимало часу та клопотів. Та я розповіла, як мені живеться зараз і вони мене пошкодували.
Свого сина я залишила на маму, а сама поїхала за кордон гроші заробляти. Оплачували мені роботу добре, але сеньйора моя була дуже недоброю жінкою, скільки всього мені прийшлося побачити з нею, скільки змовчувала я, бо знала, що не маю права їй щось заперечити, залишуся без роботи і знову прийдеться повертатися в село. Старенька не любила, коли я їду додому, вона постійно казала, що я маю бути з нею, інакше попросить дітей знайти їй другу доглядальницю. Виходу у мене не було, тому додому я їздила дуже рідко, хоча було прикро від того. Гроші мамі і синові я передавала сусідкою.
А потім так склалося, що я познайомилася з одним чоловіком, у Роберто була своя власна однокімнатна квартира в центрі міста, він був розлучений давно, дітей не мав. Ми стали зустрічатися, а згодом він покликав мене жити до себе. Згодом я дізналася, що чекаю дитину, Роберто був людиною доброю, ми з ним вирішили, що я заберу до нас сина і залишу роботу по догляду за старенькою бабусею. Ми одружилися, а потім я поїхала в Україну за сином.
Мама моя дуже постаріла, вона схудла, очі сумні. Я весь час надсилала їй чимало грошей, а як виявилося, вона більшу частину віддавала зятю і своїй доньці, вони постійно просили їх у мами через те, що там жив мій син, хоча вони ні копійки до нього не доклали, але вважали, що він живе у їх будинку.
Я стала говорити з сестрою, що мама вже старенька, щоб вони поважали її, допомагали в усьому, адже живуть в її хаті. А виходить навпаки, Петро лише докоряє тещі в усьому.
Тамара була незадоволена розмовою зі мною, вона сказала, що якщо я така хороша донька, то чому сама маму не доглядаю, а лише залишила на неї дитину та поїхала за кордон за грошима. Але ж я мамі надсилала гроші, щоб вона з дитиною ні в чому не мала потреби.
Я зараз в такому смутку. Що мені робити? Я не можу забрати маму з собою, та й залишитися з нею не можу. Якесь замкнене коло. Невже так можна ставитися до рідної людини? Невже сестра не може по-людськи жити з мамою в її хаті, мама дуже добра і спокійна людина, й слова зайвого ніколи Тамарі з Петром не скаже. Що мені з мамою робити? Як тут вихід знайти?
Мені завтра в Італію потрібно їхати, а тут таке.
Коментарі
Дописати коментар